Позивні Очаків.

Міста, як і люди, мають свою біографію. Можуть бути рідними, теплими, викликати почуття шани і гордості за славетне минуле, за людей, які зробили їх саме такими. Коли чуєш слово Очаків душа ніби лине до берега дитинства, як у Олеся Гончара.

Маленьке місто, розташоване на березі Чорного моря. Склалося так. Що історія Очакова, пов’язана з витоками  державності України. Стратегічне значення його було актуальним завжди і в часи сьогодення. Прикордонне військове містечко прославилось не тільки старовинною турецькою фортецею, російсько-турецькими війнами, художніми шедеврами видатного земляка. А ще воно його прославили наші капітани–рибалки, які у часи соціалістичної реформації підіймали країну, розвивали рибну промисловість держави, годували народ, забезпечували робочі місця, виховували своїх дітей в дусі патріотизму, поваги до людей праці, гордості за свою Батьківщину.

На чорноморсько-азовському узбережжі багато невеликих містечок, але за них мало хто знає. А  Очаків знають всі: від портів Варна та Бургас до Батумі і Новоросійська, від Сінопа і Стамбула до Ростова і Маріуполя. Позивні очаківських риболовних суден лунали над усією акваторією Чорного та Азовського морів: «Усім промисловим судам-говорить Очаків» і навіть у далекій Новій Зеландії на відповідній частоті радіохвиль можна було почути рідні позивні.

Змінилися часи, змінилися люди. Немає вороття в минуле, як немає і тих рибацьких суден. Втрачаємо безцінний досвід попередніх поколінь. Іще мине трохи часу, і нам нічого буде передавати нащадкам крім історії. Не зраджує тільки пам'ять, гаряче очаківське сонце, чайки літаючі над морем і віра в те, що наші діти будуть жити краще ніж ми.

Мирочник О.О., капітан