Горич І.П. Незабутні імена
Кожна вулиця, кожний кут Очакова, обвіяний морським солоним вітром, розповідає про історичні події багатьох років тому. Багато славних імен пов'язано з містом — відомих і майже забутих, геройських та творчих. Суворов, Потемкін, Мініх, Шмідт, Горький, Ждаха, Копштейн, Судковський.
Людей немає, а пам'ять про них живе. У картинах, віршах, діяннях, пам'ятниках.
На перехресті вулиць Шмідта та Леніна стоїть один із найвідоміших у Очакові пам'ятників — орел на ядрах. Це пам'ятник бригадиру Горичу Івану Петровичу. Жоден гість міста не поїде геть без фотографії на тлі цього пам'ятника.
На гранітному постаменті складної конфігурації плити з написами:«Бригадиру Івану Петровичу Горичу від вдячних Очаковців»«Безстрашний герой бригадир Горич, відзначивши своє служіння беззавітною відвагою, увійшов першим на бастіон зі своєю смертю»«Воїнам, послужившим Батьківщині у турецьку війну 1787-1791 рр.»«На пам'ять подвигу бригадира Івана Петровича Горича. відкрито у 1903 р.».
Пам'ятник був відкритий у 1903 році. У сталінські часи — знищений.
Відновлений пам'ятник на честь 60-річчя Великого Жовтня, у вигляді піраміди з'єднано 30 ядер значного діаметра, на вершині — орел з розмахом крил понад 2 м. Обновлений пам'ятник відкритий 6 липня 1978 р.
Автори: скульптор, заслужений художник України Макушин Ю.А. та архітектор Руденко О.С.
Горич, Іван Петрович (Більший) - бригадир, герой Очаківського штурму 1788 р.
Відомо, що у 1772 р. він, з чином капітана, служив «волонтером Терського війська» при армії графа Румянцева і за відзнаки під час Першої турецької війни за Катерини II був підвищений до секунд-майора та нагороджений орденом Святого Георгія 4-го класу.
У березні 1787 року його направив Потьомкін у Крим для озброєння та навчання татарських дивізій з нагоди візиту Імператриці до Криму, а в серпні того ж року тим же Потьомкіним, разом із своїм братом Іваном Меншим, був відправлений «до кабардинських, бесленських і абазинських народів» з метою переконати їх у прямій користі від лояльності до Російського престолу та збереження тиші й спокою. З повного донесення Потьомкіна від 26 березня 1788 р. видно, що «доручення це виконав він з повним успіхом, що довіра тамошніх народів до нього, як до єдиноземця, найбільш сприяла».
Отже, цим документом встановлено походження Горича з кавказських горців.
Потім Горич вступив до армії Потьомкіна, що облога Очакова, і під час його штурму 6 жовтня 1788 р. командував 6-ю колоною, на яку була покладена атака самої фортеці.
Колона Горича складалась із мисливців та відбірних військ армії. Горич розділив її на 6 часткових колон і сам особисто з трьома колоннами, без пострілу, з криком «Ура!» кинувся до бреші. Турки зустріли їх вбивчим картечним і рушничним вогнем, штиками та шаблями.
За словами реляції «безстрашний герой, бригадир Горич, відзначивши своє служіння неймовірною відвагою, увійшов першим на бастіон разом зі своєю смертю».
