Загадка тритонів на Кінбурнській косі має бути розкрита!
Вчителі та учні Покровської ЗОШ наблизились до розгадати таємниці тритонів на Кінбурнській косі, а саме - який вид цих хвостатих амфібій водиться на Кінбурні?
Цьому передувала майже детективна історія. Вчителем Покровської ЗОШ Олександром Каптуром 23.02.2016 р. в с. Покровка в копанці з прісною водою піймано тритона.
Для визначення видової належності тварину оперативно передано фахівцям регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса».
Фото тварини, його проміри та кілька лусочок шкіри для генетичного аналізу передано герпетологу, кандидату біологічних наук, науковому співробітнику Інституту зоології НАН України (м. Київ) О.Д. Некрасовій. 11 березня при участі школярів виявлено ще одну особину, яка виявилась вагітною самкою. Фото цієї тварини теж передано фахівцю. Самі тварини випущені в природу.
О.Д. Некрасова визначила, що тритони відноситься до виду - дунайський (Triturus dobrogicus).
Чим ця знахідка цікава для Кінбурнської коси, розповів науковий співробітник парку К.О. Редінов. Хоча плазуни та амфібії Кінбурнської коси вивчені добре завдяки старанням Т.І. Котенко, С.В. Тарущука, О.Є. Маркауцана та інших дослідників, питання видового складу тритонів залишалося відкритим. В списках земноводних коси науковцями приводилося два види тритонів: тритон звичайний (Triturus vulgaris) та тритон гребінчастий (Triturus cristatus)? або тритон дунайський? Останній раніше розглядався як підвид тритона гребінчастого і лише нещодавно йому надано статус самостійного виду.
Зараз ми можемо стверджувати що на Кінбурнській косі мешкає дунайський тритон, але будемо чекати результатів генетичного аналізу. Може це взагалі новий вид чи підвид? Перебування ж звичайного тритона потребує підтвердження та нових досліджень.
Дунайський тритон – має довжину тіла з хвостом 115-120 мм.
Загальне забарвлення тіла темних тонів, з чорними плямами, черево червоно-помаранчевого кольору з темними плямами.
У самців є гребень, що робить схожим їх на динозаврів. У березні-квітні тритони займають для розмноження слабко проточні та стоячі водойми. Самки загортають кожну ікринку (буває до 200 штук) у відмерле листя осоки, рогозу та інших водних рослин. Перетворення личинок, котрі мають зябра, у тритонів (метаморфоз) відбувається зазвичай протягом 2-2,5 місяців. Личинки можуть досягати розміру до 80 мм. Статевозрілими тритони становляться у віці 2 років. Дунайського тритона на відміну від звичайного – внесено до Червоної книги України, як вразливий вид.
Подальшим напрямком досліджень школярів Покровської ЗОШ буде пошук нових місць мешкання дунайського тритона на Кінбурнській косі та пошук тритона звичайного.
І. В.Щеглова
Вчитель біології Покровської ЗОШ І-ІІІ ст.