2 лютого - Всесвітній день водно-болотних угідь

У 2014 році за пропозицією Рамсарської конвенції Всесвітній день водно-болотних угідь відзначається під девізом «Водно-болотні угіддя та сільське господарство: партнери для розвитку».

Водно-болотні угіддя використовуються для сільського господарства протягом тисячоліть. Насамперед це заплави річок, де ґрунти родючі і достатньо вологи, озера та ставки, які використовуються для аквакультур та зрошення, рисові чеки, прибережні та заболочені території з багатою рослинністю, які використовуються як пасовища, меліоровані торфовища тощо.

Великий баклан взимку

Водно-болотні угіддя стали основою для розвитку багатьох важливих культур по всьому світу. Разом з тим негативним наслідком є те, що осушення і меліорація заболочених земель для сільського господарства стає все більш поширеним явищем. У деяких регіонах більше 50% торфовищ, боліт, прибережних зон, прибережних територій озер і заплави річок були втрачені та трансформовані для сільськогосподарського використання.

Колонія крячків

Сільське господарство часто є головною рушійною силою економічного зростання в країнах, що розвиваються, і забезпечує необхідну економічну підтримку для бідних сільських домогосподарств. Приблизно 2,5 млрд. сільських жителів безпосередньо залежать від сільського господарства, лісового господарство, рибальства та полювання пов’язаних з водно-болотними угіддями. Тобто водно-болотні угіддя забезпечують продуктами харчування, паливом та сировиною значну частину людства.

Кулики-піщанки на узбережжі

Зважаючи на ці факти, Рамсарською конвенцією запропоновано тему Всесвітнього дня водно-болотних угідь у 2014 році «Водно-болотні угіддя та сільське господарство». Ця тема підкреслює важливість водно-болотних угідь для підтримки сільського господарства та забезпечення сталого економічного розвитку в районах розташування водно-болотних угідь.

Лебідь-кликун - зимовиї гість

Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовища існування водоплавних птахів (відома під назвою «Рамсарська конвенція» за назвою міста заснування – Рамсар, що в Ірані) розпочала свій відлік 2 лютого 1971 року. Цього року Конвенція відзначає свою 43 річницю. (Витяг з прес – анонсу Департаменту заповідної справи Міністерства екології та природних ресурсів України).

Пухівки-гаги на морському узбережжі

Скупчення мартинів та бакланів

У межах Очаківського району знаходиться частина водно – болотного угіддя міжнародного значення «Ягорлицька затока», що охороняється об’єктами природно – заповідного фонду: Чорноморським біосферним заповідником, національним природним парком «Білобережжя Святослава» та регіональним ландшафтним парком «Кінбурнська коса».

Це угіддя має важливу роль для збереження що найменше 60 видів водно – болотних птахів. Тут на зимівлю збираються тисячні зграї качок, лебедів, мартинів, куликів, серед яких 15 видів занесені до Червоній книги України.
Ягорлицька затока мілководна і кригою покривається лише у суворі зими. Тому для зимуючих птахів завжди залишається «острівком» безпеки і надії на людську повагу.

Фото Костянтина Редінова
ст. наукового співробітника РЛП «Кінбурнська коса»
та НПП «Білобережжя Святослава»