Поховання на о. Березань. Слідами наукової конференції
Національний природний парк «Білобережжя Святослава» і Ваш доброзичливий дописувач - Чаус Василь продовжуємо рубрику «Слідами наукових конференцій». І перед тим, як Ви прочитаєте статтю відомого миколаївського археолога Смірнова Олександра, мені хотілось би зробити невеликий відступ.
В червні 2016 року разом із групою краєзнавців з м. Одеса я побував на острові Березань. Ми пройшли по звичному для туристів маршруту і вже на зворотному шляху групі довелось прискоритись, оскільки до цього сонячний та теплий острів стрімко затягнуло темною хмарою, і вітер перейшов в небезпечний штормовий натиск. Але все-таки довелось трішки зупинитись через те що на північно-західній частині острову нашому вже стривоженому погляду представилась наступна картина: начебто по колу, в сидячому положенні, в невеличкому розкопі знаходилось не менше десяти людських скелетів з черепами. На фоні темних хмар, звуків грому і спалахів блискавок це спочатку здавалось маревом, але коли придивившись ми побачили що нижня частина скелетів вкрита поліетиленовою плівкою то стало зрозуміло: що це знахідки реальних археологів - а не повстання потойбіччя. В той же день я зателефонував Олександру Смірнову, знаючи про його участь в експедиції на Березані, і запитав про ці десять скелетів. Археолог розповів що знайдено захоронення періоду Київської Русі й що в ньому біля п’ятдесяти останків.
Я попросив Олександра про те щоб якнайскоріше надати цю цікаву інформацію для широкого загалу. Це було зроблено на нашій Всеукраїнській конференції в м. Очакові, в травні 2018 року у вигляді наукової статті яку пропонуємо до вашої уваги.
ПОХОВАННЯ ДОБИ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ З РОЗКОПОК ДІЛЯНКИ «ГШ» НА О. БЕРЕЗАНЬ (Смирнов О.І., Пшенична Т.В.)
Дана стаття вводить в науковий обіг матеріали досліджень середньовічних поховань виявлених на ділянці "ГШ" Березанською археологічною експедицією ІА НАН України в 2007-2016 роках. Вона характеризує стратиграфію ділянки і розглядає нові знахідки на об'єкті.
Ключові слова: середньовічний могильник, поховання, о. Березань, поховальний інвентар.
Острів Березань - це частина історико-археологічного заповідника «Ольвія», знаходиться в Миколаївській обл., Очаківський район. Початок археологічних розкопок на о. Березань було покладено у 1884 р професором мінералогії Новоросійського університету Р.О. Пренделем. Результатом робіт вченого стало виявлення на острові культурних нашарувань і поховань античного часу.
Однак не всі культурні шари о. Березань відносяться до античного часу. Серед досить строкатого, в хронологічному і культурному відношеннях, матеріалу досить значна частина належить середньовічному поселенню, що існувало тут у Х – ХІІІ ст. Вже у 944 р о. Березань вказується у договорі князя Ігоря з Візантією. На думку багатьох дослідників саме о. Березань згадується і в інших середньовічних писемних джерелах, як о. Святого Еферія. Таку назву він отримав на честь херсонеського єпископа, який знайшов тут останній притулок на шляху в свою парафію.
Вперше на офіційному рівні про давньоруське поселення на о. Березань заговорив М.Ф. Болтенко, пов'язуючи його з важливим перевалочним пунктом на шляху з варяг у греки.
Саме середньовічне поселення розташовувалося в північно-східній частині острову. Саме там були зафіксовані землянки з матеріалами Х – ХІІІ ст. Дослідник відзначає і важливу роль рибальства в життя поселення. Окрім того, були виявлені залишки залізоробної майстерні, що свідчить про розвиток ремесел на поселенні, зокрема металообробки.
На південь від поселення ще на початку ХХ ст. розкопками Е.Р. фон Штерна фіксувалися поховання, за часом синхронні розквіту Київської Русі.
Доволі значна ділянка середньовічного могильнику розкрита на ділянці «ГШ» (керівники О.І.Смирнов та Д.В.Бондаренко) Березанської експедиції ІА НАН України під загальним керівництвом В.В. Крутілова.
На ділянці «ГШ» в період з 2007 по 2016 рр. був відкритий цілий ряд поховань доби середньовіччя (більше 60).
Важливе місце у вивченні середньовічного періоду історії острову займають роботи на ділянці 2016 року, в ході яких виявлено колективне поховання із середньовічним інвентарем, такими як: металевий натільний хрест, військове спорядження (залізні навершя стріл, характерні для IX-XIII ст.). Також знайдено поховання в труні, анатомічно ціле (крім правої ступні) та ритуальна підвіска (бубенчик, характерна прикраса у тюркському кочовому світі до монгольського періоду).
Крім цього окремо слід відзначити знахідку Хреста Енклапіону (XII поч..XIIIст. ) у 2013 р. біля поховання в перевідкладеному шарі.
У відвалах численних грабіжницьких шурфів біля ділянки ГШ, знахідки людських кісток є досить частими, що свідчить про високу щільність поховань у даній частині острову.
Багато похованих мають явні сліди розчленування і ознаки насильницької смерті. В інших випадках взагалі складається враження, що небіжчики, часто в анатомічно нецілому і порушеному стані, просто недбало скинуті в могильні ями або укладені в них. Проте, навіть при значній різниці можливо простежити деякі загальні риси, зокрема, в орієнтації похованих. Велика частина небіжчиків розташована в витягнутому на спині положенні та головою тяжіють на захід.
Так як при виникненні Великого торгівельного шляху острів Березань був перевалочним пунктом «З варяг у греки», то за однією з версій тут зупинявся на зимівлю князь Святослав, повертаючись з Візантії до Києва після укладення миру з Візантійським імператорам Іоаном Першим. У цей період на острові міг знаходиться пост русичів ранньофеодальної держави Київська Русь. Тут, на Березані, стояв слов'яно-варязький пост. Можна припустити, що між ними відбулася сутичка, в результаті якої небіжчики були укладені в могильні ями.
Таким чином, ми можемо констатувати факт локалізації в північно-західній частині острова на південь від відомого в літературі поселення Х – ХІІІ ст. середньовічного могильника, що поєднував в собі як представників християнського віросповідання, так, напевно, і язичництва.
Поховання даної категорії з о. Березань мало висвітлені в літературі та наукових виданнях.
Подальші польові дослідження і комплексний антропологічний аналіз дозволить більш повно і не спотворено інтерпретувати виявлений могильник.
Наше припущення підтверджується новими даними по середньовічним похованням на ділянці «О» видані у кінці 2017 року.
В ньому коротко згадується про знахідку цілої серії з дев'ятнадцяти поховань (два з яких були парними), виявлених на дослідженій території в дерновому і гумусному шарі. Велика частина цих поховань мала західне орієнтування, хоча в ряді випадків було таке враження, ніби тіла були швидко поховані в неглибоких ямах або природних поглибленнях поверхні (так, наприклад, один з похованих лежав на животі). Датування даного некрополя викликає певні сумніви, оскільки лише в трьох похованнях був знайдений похоронний інвентар, причому розташовані ці поховання досить компактно. Всі інвентарні поховання датуються раннім середньовіччям: X-XI ст. У двох випадках виявлені поясні набори з пряжками і з прямокутною рамкою; ще в одному похованні пряжка була відсутня, а кільця пояса мали різний розмір. У похованні, що містив ліроподібну пряжку, також була знайдена кругла залізна фібула.
Поєднання могильників на двох досліджуваних ділянках острова дають нам право локалізувати середньовічний могильник поселення часів Київської Русі на острові Березань та поки що умовно датувати його ХІІ-ХІІІ ст. Нові дослідження дають нас змогу більш впевнено стверджувати не випадковість назви НПП «Білобережжя Святослава», як територію де прибував славний князь Русичів.