Сільский флот Покровських хурорів
Наше село Покровскі хутори славилося мореплавцями. До революції на 240 дворів було 33 вітрильних судна – цілий торговельний флот. Судна були дерев’яні, одно-, дво- і трищоглові. Займалися торговими перевозками пшениці, вугілля, гравію, кавунів, шкір. Як правило, команда складалася з родичів: батько й сини, брати, дядьки і племінники. Вони ж були власниками або співвласниками суден. По-теперішньому – мали сімейний бізнес.
Судна робили на замовлення переважно у Станіславі Херсонської області, довіряли саме тамтешнім майстрам.
А які назви давали: «Любезная дочь», «Любезный отец», «Марат», «Суворов», «Три брата», «Запарожец», «Козак», ін.
Про це розповідала моя мама. Вона пам’ятала назви, кому яке судно належало і як склалася його доля.
Наприклад, «Отец доброжелатель» Степана Васькова затонув у болгарському порту Бургас. «Царь Давид» братів Кабакових загинув біля Чорного бака. «Быстрий» Макара Кошового затонув біля мису Тарханкут. Судно Кирила Глушка затопив турецький підводний човен.
Корній Мельник назвав судно «КАМРИТ» на честь дітей - Корнія, Анастасії, Михайла, Раїси, Івана, Тамари (по першій літері з імені).
Коли почалася колективізація, судна відбирали і передавали в Херсон у тодішній «Парусфлот». Відібрали двощоглового вітрильника «Козак» у 1930 році і в нашого дідуся Порфирія Іваненка. А його самого за те, що у 1922 році його судно під час шторму потрапило до берегів Болгарії, звинуватили у шпигунстві за доносом Якова Олійника. У 1937 році заарештували і відправили на Беломор-канал. Але то вже інша історія, сумна…
Лідія Колпакова
Газета «ЧЗ»
Газета «Очаківський тиждень» №94 от 31.01.2020 г.