Зміни до ПКУ-2017
Питання 1: Про зарахування дивідендного авансового внеску в рахунок сплати податку на прибуток
Відповідні зміни внесені до п. 57.11 ПКУ (див. ст. 24 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 р. № 1797-VIII).
Пам’ятаємо, що абз. 4 пп. 57.11.2 ПКУ дозволяє суму попередньо сплачених протягом податкового (звітного) періоду авансових внесків із податку на прибуток під час виплати дивідендів зарахувати в зменшення нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток, задекларованого в податковій декларації за такий податковий (звітний) період.
Водночас Закон № 1797 чітко прописав порядок такого зарахування у випадку, коли сума дивідендного авансового внеску більша за суму задекларованого податку на прибуток.
Отож, у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму нарахованого податкового зобов’язання підприємством — емітентом корпоративних прав за такий податковий (звітний) період, сума цього перевищення переноситься в зменшення податкових зобов’язань наступних податкових (звітних) періодів до повного його погашення. А під час отримання від’ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду — на зменшення податкових зобов’язань майбутніх податкових (звітних) періодів до повного його погашення.
Питання 2: Нові правила визнання операції контрольованою
Відповідні зміни внесені до ст. 39 ПКУ (див. ст. 11 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 р. № 1797-VIII).
Так, контрольованими операціями з 01.01.2017 р. є господарські операції платника податків, що можуть впливати на об’єкт обкладення податком на прибуток підприємств платника податків, а саме:
а) господарські операції, що здійснюються з пов’язаними особами нерезидентами, у т.ч. у випадках, визначених пп. 39.2.1.5 ПКУ (тобто в ланцюжку були непов’язані особи);
б) зовнішньоекономічні господарські операції з продажу та/або придбання товарів і/або послуг через комісіонерів-нерезидентів;
в) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими в державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого КМУ, або які є резидентами цих держав;
г) господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, які не сплачують податок на прибуток (корпоративний податок), у т.ч. із доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, у якій вони зареєстровані як юридичні особи. Перелік організаційно-правових форм таких нерезидентів у розрізі держав (територій) затверджується КМУ (пп. 39.2.1.1 ПКУ).
Водночас були збільшені кількісні критерії контрольованих операцій — зміни внесено й до пп. 39.2.1.7 ПКУ. Тобто господарські операції, передбачені пп.пп. 39.2.1.1–39.2.1.3 і 39.2.1.5 ПКУ, визнаватимуться контрольованими, якщо одночасно виконуватимуться такі умови:
річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік (було 50 млн грн);
обсяг таких господарських операцій платника податків із кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 млн грн (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік (було 5 млн грн).
Водночас було змінено граничний строк подання звіту про контрольовані операції. Відповідні зміни було внесено до п. 39.4 ПКУ.
Так, платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов’язані будуть подавати звіт про контрольовані операції податківцям, до 1 жовтня року (було до 1 травня), що настає за звітним, засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу й електронного цифрового підпису.
У звіті про контрольовані операції повинна бути зазначена інформація про ВСІ контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді.
Питання 3: Нульова ставка податку на прибуток
Відповідні зміни внесені в п. 44 підрозділу 4 р. ХХ «Перехідні положення» ПКУ (див. п. 2 ст. 135 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 р. № 1797-VIII, далі — Закон № 1797).
Закон № 1797 установив на період до 31.12.2021 р. нульову ставку податку на прибуток для тих платників, у яких річний дохід, визначений за правилами бухобліку за останній річний звітний період, не перевищує 3 млн гривень і розмір нарахованої за кожен місяць звітного періоду заробітної плати (доходу) кожному з працівників, які перебувають із платником податку в трудових відносинах, є не меншим як 2 мінзарплати, розмір котрої встановлено законом, та які відповідають одному з таких критеріїв:
а) утворені в установленому законом порядку після 1 січня 2017 року;
б) діючі, у яких протягом 3-х послідовних попередніх років (або протягом усіх попередніх періодів, якщо з моменту їх утворення минуло менш ніж 3 роки) щорічний обсяг доходів задекларовано в сумі, що не перевищує 3 млн грн, та в яких середньооблікова кількість працівників протягом цього періоду становила від 5 до 20 осіб;
в) які були зареєстровані платниками єдиного податку в установленому законодавством порядку в період до 1 січня 2017 року та в яких за останній календарний рік обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) сягав до 3 млн грн і середньооблікова кількість працівників становила від 5 до 50 осіб.
Водночас якщо платники податку, котрі застосовують таку нульову ставку, у будь-якому звітному періоді досягли показників щодо отриманого доходу, середньооблікової чисельності або середньої заробітної плати працівників, із яких хоча б один не відповідає критеріям, зазначеним вище, то ці платники податку зобов’язані оподаткувати прибуток, отриманий у такому звітному періоді, за ставкою, установленою п. 136.1 ПКУ.
Однак дія цієї норми не поширюється на суб’єктів господарювання, які:
1) утворені після 1 січня 2017 року шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), приватизації та корпоратизації;
2) здійснюють:
2.1) діяльність у сфері розваг, визначену в пп. 14.1.46 ПКУ;
2.2) виробництво, оптовий продаж, експорт, імпорт підакцизних товарів;
2.3) виробництво, оптовий та роздрібний продаж пально-мастильних матеріалів;
2.4) видобуток, серійне виробництво та виготовлення дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у т.ч. органогенного утворення;
2.5) фінансову та страхову діяльність (гр. 64 - гр. 66 Секції K КВЕД ДК 009:2010);
2.6) діяльність з обміну валют;
2.7) видобуток та реалізацію корисних копалин загальнодержавного значення;
2.8) операції з нерухомим майном (гр. 68 КВЕД ДК 009: 2010);
2.9) поштову та кур’єрську діяльність (гр. 53 КВЕД ДК 009: 2010);
2.10) діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
2.11) діяльність з надання послуг у сфері телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України «Про телебачення і радіомовлення»;
2.12) охоронну діяльність;
2.13) зовнішньоекономічну діяльність (крім діяльності у сфері інформатизації);
2.14) виробництво продукції на давальницькій сировині;
2.15) оптову торгівлю та посередництво в оптовій торгівлі;
2.16) діяльність у сфері виробництва та розподілення електроенергії, газу та води;
2.17) діяльність у сферах права та бухгалтерського обліку (гр. 69 КВЕД ДК 009:2010);
2.18) діяльність у сфері інжинірингу (гр. 71 КВЕД ДК 009: 2010).
Питання 4. «Прискорена» податкова амортизація для основних засобів 4 групи
Відповідні зміни внесені до п. 43 підрозділу 4 р. ХХ «Перехідні положення» ПКУ (див. п. 2 ст. 135 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 р. № 1797-VIII, далі — Закон № 1797).
Платники податку на прибуток матимуть можливість під час розрахунку амортизації за прямолінійним методом щодо основних засобів 4 групи використовувати починаючи з 1 січня 2017 року мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює 2 роки, якщо витрати на придбання таких основних засобів понесені (нараховані) платником податків після 01.01.2017 р. і в разі, якщо для таких основних засобів одночасно виконуються такі вимоги:
- основні засоби не були введені в експлуатацію та не використовувалися на території України;
- основні засоби введені в експлуатацію в межах одного з податкових (звітних) періодів починаючи з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2018 року;
- основні засоби використовуються у власній господарській діяльності та не продаються або не надаються в оренду іншим особам (за винятком платників податків, основним видом діяльності яких є послуги з надання в оренду майна).
Якщо ці вимоги не будуть дотримані до закінчення періоду нарахування амортизації з використанням мінімально допустимого строку амортизації 2 роки, починаючи з дати введення їх в експлуатацію, платник податку в податковому (звітному) періоді, у якому відбувся факт невикористання основних засобів у власній господарській діяльності або їх продаж, зобов’язаний буде:
- збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів відповідно до цієї норми протягом податкових (звітних) періодів, у яких здійснювалося нарахування амортизації із застосуванням мінімально допустимих строків амортизації основних засобів, визначених у цій нормі;
- зменшити фінансовий результат до оподаткування на суму розрахованої амортизації таких основних засобів згідно з п. 138.3 ПКУ за відповідні податкові (звітні) періоди.
Під час застосування цієї пільгової норми п. 138.3 ПКУ не застосовується в частині нарахування амортизації відповідно до встановлених мінімально допустимих строків амортизації основних засобів.
У разі проведення реорганізації чи виділу право на застосування мінімально допустимих строків амортизації основних засобів, визначених у цьому пункті, переходить до правонаступника (ів) відповідно до частки капітальних інвестицій, отриманих таким правонаступником (ами) згідно з розподільчим балансом або передавальним актом.