Главная Статьи Рубрики История

Козацтво зародилося на Миколаївщині

event04-05-2017     visibility3700

Козацтво зародилося і поширилось з Миколаївщини. Зародження Запорізького війська відбулося в 1348 році на косі, в пониззі Бузького лиману. Заснував його виходець із Польщі (правобережна Україна відносилась тоді до Польщі) чоловік по імені Семен. Від його імені ця коса дістала назву Семенів Ріг, який знаходиться в 30 км. південніше міста Миколаєва.

В той час це була місцевість покрита деревною рослинністю де водилось багато кіз, кабанів та іншої дичини і особливо багато було диких кіз. Ватагу біля 100 чоловік і їх отамана Семена, які промишляли і проживали по річці Буг та шили собі одежу з шкіри диких кіз, через що їх прозвали Козарами. Про Козарів проживаючих на річці Бугу поширилась слава як про хороших мисливців та стрільців, які ніякого звіра не пропустять, і де б він не був його поцілять. Завдяки цій славі вони були запрошені візантійськими греками для війни з сарацинами (турками). Семен зібрав дві тисячі чоловік і пішов на Дунай, де прийняв участь в баталіях проти турок. Після успіхів Козарів в боях, греки стали називати їх Козаками. Повернувшись з походу, Семен з Козаками поселилися на річці Дніпро. З часом вони стали називатися Запорозькими Козаками.

Про це та багато інших надзвичайно цікавих фактів описує автор історії про Запорізький козаків князь Семен Іванович Мишецький, який з 1736 по 1740 роки в складі інженерної команди виконував фортечні роботи в останній Запорізькій Січі. На протязі 4-х років перебування в Запорізькій Січі, він спілкуючись з козаками – старожилами, зібрав надзвичайно цікаву і ґрунтовну інформацію про історію виникнення Запорозької Січі,та в якому стані вона знаходяться, описав звичаї запорожців, описав типографію та місцевість яка належала Січі.

Семенів кут

Семенів кут

Семенів кут Семенів кут

Назва коси (мису) Семенів Ріг зникла з сучасних карт. Але ще не так давно, на карті Томілова 1775р. та інших він позначений. Проведеною розвідкою встановлено сьогоднішнє місце розташування цієї Коси - це південна околиця с. Лупарево (дачний масив) Вітовського р-ну. В радянські часи ця місцевість була відведена під будівництво баз відпочинку Миколаївських заводів та під дачну забудову працівників цих заводів. Відпочивальників та дачників приваблювала сюди чудова рибалка. На жаль славна історія Семенового рогу незаслужено знаходиться у забутті. Жоден з опитаних нами місцевих жителів та дачників, які проживають поряд або на Семеновому Розі ніколи не чули такої назви. Мовчать також сучасні історики, географи та краєзнавці. Але факти донесені до нас сучасником і очевидцем останньої Запорізької Січі про славні історичні події в наших краях заслуговують на увагу та пам'ять. Необхідно поставити пам’ятний знак Козарам-Козакам. Учасники козацьких організацій Миколаївщини та України,чисельні потомки запорожців та туристи обов’язково відвідають цей Славний Семенів Ріг, де зародився феномен козацтва.

Семенів кут

Семенів кут

Семенів кут Семенів кут

Джерело: Семен Мышецкий. ИСТОРІЯ О КОЗАКАХЬ ЗАПОРОЖСКИХЬ, как оные изь древнихь лъть зачалися, и откуда свое происхожденіе имеють, и вь какомь состояніи нынъ находятся.

Мовою оригіналу:

О КОЗАКАХЪ ЗАПОРОЖСКИХЪ, КАКЪ ОНЫЕ ИЗДРЕВЛЕ ЗАЧАЛИСЬ, И ОТКУДА СВОЕ ПРОИСХОЖДЕНІЕ ИМЂЮТЪ, И ВЪ КАКОМЪ СОСТОЯНІИ НЫНЂ НАХОДЯТСЯ.

Хотя издревле уже оной народъ всегда находился военной и не безъ знанія и въ другихъ государствахъ военное ихъ житіе, однако оные начатія своего никакъ показать подлинно съ котораго году не знаютъ, понеже при ихъ войскЂ и правахъ никакихъ писменныхъ дЂлъ и записокъ, къ памяти достойныхъ, не имЂется; того ради, яко простъ народъ, житіе и пропитаніе всегда въ войнЂ и вольности своей имЂютъ, и никакого начальства надъ собою не имЂютъ, кромЂ Кошеваго и прочихъ Старшинь, о которыхъ здЂ упоминаемъ.

Зачатіе ихъ войску и собраніе учинилось въ 1348 году нижеписаннымъ случаемъ. Вышелъ изъ Польши одинъ человЂкъ, именемъ Семенъ, на устье Бугъ рЂки, въ Лиманъ, на одну косу, которая коса и донынЂ зовется Семеновъ Рогъ, для своихъ промысловъ, а имянно, для битья дикихъ козъ, кабановъ и прочей дичины, и будуча на оной косЂ одно лЂто и пришелъ домой, и какъ провЂдали тамошнее довольствіе ближніе ево сосЂди, то придались къ нему человЂкъ болЂе ста, для оныхъ промысловъ, а оного Семена стали у себя имЂть Атаманомъ, и жили многое время на оной рЂкЂ БугЂ, и сшили себЂ кафтаны и штаны изъ кожи дикихъ козъ, и тако произошли въ великую славу, что славные стали быть стрЂльцы, и прозвали ихъ Козарами.

И какъ Греческій Императоръ, живучи въ ЦареградЂ, съ Туркомъ, а при тогдашнемъ времени прозываемымъ Сарацыномъ, имЂлъ войну и нанималъ себЂ охотного военного люду противъ Турковъ, то Его Величеству внушили, что есть, де, такіе люди, что никакова звЂря не пропустятъ, и гдЂ будутъ стрЂлять, то тутъ и попадутъ, а прозываются они Козары; жилище свое имЂютъ по Бугъ рЂкЂ. И Его Величеству весьма оное понравилось, и послалъ къ нимъ одного комисара съ денежною казною; и какъ оной комисаръ пріЂхалъ на Бугъ рЂку и нашелъ въ комышу оныхъ Козаръ и Атамана Семена, то оному Атаману, Семену, объявилъ, что Его Величество соизволилъ прислать къ нимъ денежную казну, и приказалъ объявить, чтобъ они своими людьми поискъ чинили надъ онымъ непріятелемъ около Дунаю и прочихъ тута мЂстъ. И оной Атаманъ, Семенъ, взявъ деньги, и со всЂми своими Козарами пошелъ рхотно, и пріЂхавши къ УкраинЂ, къ мЂстечкамъ ЛысянкЂ и МедвЂдевкЂ и прочимъ тута имЂющимся городкамъ, и присовокупилъ еще себЂ войска болЂе дву тысячь человЂкъ, и пошелъ къ Дунаю и прочимъ тута имЂющимся мЂстамъ. И пришедщи туда надъ Туркомъ, презъ помощь Божію, въ разныхъ мЂстахъ поискъ учинили, а особливо оные Козары дЂйствительно въ военномъ случаЂ себя оказали, яко то отгнаніемъ у Турокъ табуновъ лошадей и прочей скотины, такожъ и коммуникацію у Турокъ весьма отняли и неукрЂпленные городки, яко то редуты, раззоряли и людей всЂхъ въ плЂнъ взяли, а прочихъ и рубили. И по окончаніи оной баталіи Его Величество своею милостію ихъ пожаловалъ и назвалъ ихъ Козаками, и писалъ объ нихъ къ Королю Польскому, чтобъ ихъ за храбрую поступку подъ своею протекціею имЂлъ и велЂлъ называть Козаками, а не Козарами. И тако оной Семенъ, возвратясь и пріЂхалъ къ Королю Польскому и отъ него получилъ себЂ похвалу и отпустилъ ево, а онъ, Семенъ, пріЂхатчи съ своими Козаками, и сталъ жить на Очаковской сторонЂ, при рЂкЂ ДнЂпрЂ и, особливымъ улусомъ, и послЂ оныхъ Казаковъ много пріумножилось.

Мовою оригіналу:

О КОЗАКАХЪ ЗАПОРОЖСКИХЪ, КАКЪ ОНЫЕ ИЗДРЕВЛЕ ЗАЧАЛИСЬ, И ОТКУДА СВОЕ ПРОИСХОЖДЕНІЕ ИМЂЮТЪ, И ВЪ КАКОМЪ СОСТОЯНІИ НЫНЂ НАХОДЯТСЯ.

Хотя издревле уже оной народъ всегда находился военной и не безъ знанія и въ другихъ государствахъ военное ихъ житіе, однако оные начатія своего никакъ показать подлинно съ котораго году не знаютъ, понеже при ихъ войскЂ и правахъ никакихъ писменныхъ дЂлъ и записокъ, къ памяти достойныхъ, не имЂется; того ради, яко простъ народъ, житіе и пропитаніе всегда въ войнЂ и вольности своей имЂютъ, и никакого начальства надъ собою не имЂютъ, кромЂ Кошеваго и прочихъ Старшинь, о которыхъ здЂ упоминаемъ.

Зачатіе ихъ войску и собраніе учинилось въ 1348 году нижеписаннымъ случаемъ. Вышелъ изъ Польши одинъ человЂкъ, именемъ Семенъ, на устье Бугъ рЂки, въ Лиманъ, на одну косу, которая коса и донынЂ зовется Семеновъ Рогъ, для своихъ промысловъ, а имянно, для битья дикихъ козъ, кабановъ и прочей дичины, и будуча на оной косЂ одно лЂто и пришелъ домой, и какъ провЂдали тамошнее довольствіе ближніе ево сосЂди, то придались къ нему человЂкъ болЂе ста, для оныхъ промысловъ, а оного Семена стали у себя имЂть Атаманомъ, и жили многое время на оной рЂкЂ БугЂ, и сшили себЂ кафтаны и штаны изъ кожи дикихъ козъ, и тако произошли въ великую славу, что славные стали быть стрЂльцы, и прозвали ихъ Козарами.

И какъ Греческій Императоръ, живучи въ ЦареградЂ, съ Туркомъ, а при тогдашнемъ времени прозываемымъ Сарацыномъ, имЂлъ войну и нанималъ себЂ охотного военного люду противъ Турковъ, то Его Величеству внушили, что есть, де, такіе люди, что никакова звЂря не пропустятъ, и гдЂ будутъ стрЂлять, то тутъ и попадутъ, а прозываются они Козары; жилище свое имЂютъ по Бугъ рЂкЂ. И Его Величеству весьма оное понравилось, и послалъ къ нимъ одного комисара съ денежною казною; и какъ оной комисаръ пріЂхалъ на Бугъ рЂку и нашелъ въ комышу оныхъ Козаръ и Атамана Семена, то оному Атаману, Семену, объявилъ, что Его Величество соизволилъ прислать къ нимъ денежную казну, и приказалъ объявить, чтобъ они своими людьми поискъ чинили надъ онымъ непріятелемъ около Дунаю и прочихъ тута мЂстъ. И оной Атаманъ, Семенъ, взявъ деньги, и со всЂми своими Козарами пошелъ рхотно, и пріЂхавши къ УкраинЂ, къ мЂстечкамъ ЛысянкЂ и МедвЂдевкЂ и прочимъ тута имЂющимся городкамъ, и присовокупилъ еще себЂ войска болЂе дву тысячь человЂкъ, и пошелъ къ Дунаю и прочимъ тута имЂющимся мЂстамъ. И пришедщи туда надъ Туркомъ, презъ помощь Божію, въ разныхъ мЂстахъ поискъ учинили, а особливо оные Козары дЂйствительно въ военномъ случаЂ себя оказали, яко то отгнаніемъ у Турокъ табуновъ лошадей и прочей скотины, такожъ и коммуникацію у Турокъ весьма отняли и неукрЂпленные городки, яко то редуты, раззоряли и людей всЂхъ въ плЂнъ взяли, а прочихъ и рубили. И по окончаніи оной баталіи Его Величество своею милостію ихъ пожаловалъ и назвалъ ихъ Козаками, и писалъ объ нихъ къ Королю Польскому, чтобъ ихъ за храбрую поступку подъ своею протекціею имЂлъ и велЂлъ называть Козаками, а не Козарами. И тако оной Семенъ, возвратясь и пріЂхалъ къ Королю Польскому и отъ него получилъ себЂ похвалу и отпустилъ ево, а онъ, Семенъ, пріЂхатчи съ своими Козаками, и сталъ жить на Очаковской сторонЂ, при рЂкЂ ДнЂпрЂ и, особливымъ улусомъ, и послЂ оныхъ Казаковъ много пріумножилось.

Петрович З.О.