Велика пожежа в Очакові
1795 року місто Очаків приписали до Вознесенського намісництва. Саме в ці часи більшість товарів, що йшли на Південь Росії везли на Очаків. Як транспорт по суходолу, використовували чумацькі вози. Чумаками вважали не лише тих, хто возив сіль. Іноді людям цієї професії доручали для перевезення наїрізноманітніші товари.
Найбільше чумаків, які їздили до Києва, Очакова, Катеринослава, прожнивали в селі Чумаки. Ця назва села, що на Дніпропетровщині, існує й досі. Його мешканці займалися не лише транспортуванним товарів. Вони обробляли землю, сіяли, збирали хліб. Та робота ця в більшості випадала на доло жінок, а чоловіки майже завжди були в дорозі. До чумацького села приїздили посланці купців і закуповували іноді навіть по кілька десятків возів.
Як правило, наперед давався аванс. Чумаки недолюблювали писати договори. Звичайна умова у них діяла, як закон. Скрійлювали це могоричем. Кінцевий розрахунок проваднься після доставки товарів до місця призначення.
В 1797 році до Очакова почали прибувати велікі чумацькі валки з металевими виробами, точилами, ярмами, плугами для обробітку землі. Останні були дубові, ясеневі. Моталевими залишалися тільки леміш і кріплення. Сюди також привозили мануфактуру й інші товари. Звідси набирали зерно, сіль, солону й копчену рибу, вовну, овець, шкіри.
Тільки-но почала пробиватись буйна прозелень на степах в 1797 році, як до Очакова прибула чимала валка чумацьких возів. На кожному з них лежали одна-дві діжки спирту або рому. Всі вози були вкриті шкіряними покривалами.
В'їхали в місто. Провадир гукнув: - Гов! Випрягайте!
Чумакн півидко звільнили волів від важких ярмів і погнали худобу пасти за місто. Транспорт зулинився саме там, де й зараз міститься базар. Тут довкола виструнчилися цілими рядами лавки і комори купців. Далі йшли хати очаківців.
Цікаво, що майже всі будинки тоді були вкриті околотом, або очеретом. Така покрівля на хаті стояла 40-50 років. І зручність її виявилась ще й в тому, що під тією покрівлею влаштовувались на горищах склади зерна, солоної і копченої риби. Коштувала така покрівля не дорого. Місцеве населення засівало майже половину загальних площ житом. Збирали жито вручну. Обмолочували ціпами. Вибивали лише колоски, а солома зв'язувалася у снопи і викорнистовувалася для покрівлі.
Мабуть, саме солом'ямі покрівлі і принесли Очакову велике лихо. Коли чумаки поставили майже впритул свої вози із спиртом і ромом до міських будинків, ніхто і не гадав, що з цього війде, Оскільки на возах було спиртне, чумаки добряче покуштували його. Кажуть, що в той день дув сильний низовий вітер, і після дороги приїжджі смачно спали під шумовіння хвиль, яке чулось з берега. Не без того, що якийсь із візниць викрисав вогніо, запалив люльку і попихкував димом ароматного турецькото тютюну. Та, мабуть, губку від кресала курешь добре не затушив. Кинув до кишені й годі, - підпилому й море по коліна.
Що було далі, не важко собі уявити. Від цієї байдужості загорілись чумацькі штани і солома на возі. Вітер з надавичайною силою роздмухував пожежу. Між будинками і на всій базарній площі утворився, ніби навмисно, силенний протяг. Палало все. Потім загорілись сусідні будинки, а пожежка перекидалась далі. З дахів будинків злітали цілі віхті з вогнем і падали на вулицю, на покрівлі інших будівель. Так за якийсь десяток хвилин все місто було охоплено вогнем. Залишились лице пристань, фортеця та ще дев'яносто хатомазанок із глиняними на турецький манер покрівлями.
Раніше в тих хатах жили турецькі наймити, яких називали «поткалі» за те, що в праці їх спини ніколи не висихали від поту. На час пожежі ті «поткалі» були вільними міщанами, але заробітку в них так само бракувало. Хіба що на рибальстві та на Тузлівському солоному озері підробляли.
Очаківська пожежа заїдала чимало горя населенню. Мешкало тоді в місті всього 468 чоловік. Більшість жителів покинула місто і подалася до навколишніх сіл, а таткож до Ожеси, Херсона. Чумаки повернулись на батьківщину без возів і без оплати. Та не оплата спричиняла їм найбільше неприємностей, а втрата кованих возів, На виготовлення їх потрібно було кілька років. Чутка про очаківську пожежу швидко боширилась серед інших чумаків, які категорично відмовлялися везти тевзри до Очакова. В числечнних переказах про очаківську пожежу, які залишились записаними, чумаки не визнавали своєї провини. Вони звинувачували відьм, які «кишма-кишіли» у чорній багнюці на Тузлівському озері, з якого на північ вивозили сіль. Вони казали, що ті лиходійки затягля навіть у болото кілька пар волів. Так і загинула там худоба, бо витягти її звідти ніхто не міг.
Проте місто на згарищі почало швидко відбудовуватися. Через якихось двадцять років населения тут було вже понад пять тисяч чоловік. Одних б ше крамниць нараховувалося 32. Та першість вже перехоплювала Одеса — як порт і торговельний центр
Л. КОНДРАЦЬКИЙ
Газета «Чорноморська зірка» від 17 лютого 197 року