Птах – «символ материнства» повернувся на Очаківщину
Білий лелека або чорногуз - один з найулюбленіших птахів в Україні, він фігурує в казках, легендах, піснях, є символом материнства. І не дарма. Так, в Миколаївському зоопарку сімейну пару утворили птахи-каліки. Вони збудували гніздо на землі у вольєрі і навіть виростили пташеня.
Чорногуз також був вельмишановним в Стародавній Греції. Загалом він популярний птах у багатьох країнах.
Мало хто знає, що не вся територія України заселена птахами, по південному сходу проходить границя його поширення.
До речі, найбільше лелек гніздиться в Польщі, на другому місці – Україна. У Польщі цей птах є символом країни та за нього дбають на державному рівні – передбачена окрема стаття витрат у держбюджеті! Понад 10 років назад мені довелось побувати в м. Одеса на семінарі, де поляки ділились досвідом охорони лелек. У них є приватні фірми які займаються ремонтом гнізд та навіть шпиталі для лелек і центри реабілітації де птахи-каліки доживають віку. Всі гнізда на опорах електромережі в Польщі підняті на спеціальні платформи. Запам’ятався також один з природоохоронних проектів, коли було відновлено водойму з лукою (луг) для того, щоб там могли годуватись лелеки. В рамках проекту у місцевій школі також було встановлено спеціальний котел, розрахований під тюки сіна.
Загадковий цей птах і для орнітологів України. Так, достеменно не відомо, коли птахи заселили нашу батьківщину. Як вважають вчені, це відбулось протягом XV-XVII сторіч, і сприяла цьому людська діяльність, а саме вирубування лісів. В Україні відомо лише дві знахідки викопних решток птаха, одна з яких в поселенні VIIІ сторіччя до н.е. на о. Березань.
Вже в середині ХІХ ст. у Північному Причорномор’ї лелеки були звичайними. Так, зоолог Карл Кесслер описуючи свою поїздку 25.07.1858 р. з м. Одеса до м. Миколаїв писав наступне: «В селах через которые мы проезжали, случалось нам видеть по крышам хат множество аистовых гнезд». Д.А. Подушкін котрий досліджував птахів в околицях м. Очаків, в тому числі і ні Кінбурнській косі, в 1903-1906 рр. писав, що лелеки гніздяться на будинках, сараях, окремо стоячих деревах та стовпах, де для них клали колеса.
Пізніше для лелек настали тяжкі часи. З початку минулого сторіччя чисельність їх зменшилась, принаймні, вдвічі. Про це вчені судять з даних анкетування, яке вперше в Україні було проведено в 1931 р. На Кінбурнській косі білий лелека востаннє гніздився в 1980 р. – в Волижиному лісі. Пара тут оселилась ще в 1954 р.
Протягом останніх 25 років чисельність лелек в Україні стрімко зростає, вони розселяються. Зараз в нашій державі гніздиться 40-50 тисяч пар лелек. Станом на 2010 рік чисельність птахів в Миколаївській області оцінено нами приблизно в 250 пар. Гніздування лелек було відомо у всіх адміністративних районах, окрім Очаківського.
В 2016 р. ми дізнались про два гнізда лелек котрі з’явились у районі. Перше гніздо птахи побудували на акації на штучній платформі у с. Баланово близько 10 років назад.
Платформу для лелек встановив місцевий житель - Валерій Миколайович Петришин. Пізніше він її переніс на стовп та встановив також штучне гніздо у садибі своєї дочки в с. Кам’янка. В 2016 р. лелека прилітав на це гніздо, але пару собі так і не знайшов. В той же час в 2016 р. в с. Кам’янка пара лелек збудувала гніздо на водонапірній башті.
Як повідомила на сторінках газети «Чорноморська зірка» Галина Миколаївна Петришина, дружина Валерія Миколайовича, пара лелек у с. Баланово гніздилась і раніше, приблизно до кінця 1980-х рр.
Навесні та влітку в долинах річок та на полях можна бачити зграї білих лелек чисельність яких іноді досягає десятків сотні особин. Це молоді птахи, що не досягли зрілого віку. Зазвичай чорногузи паруються у віці 4-5 років, до цього вони «гуляють» у місцях гніздування та зимівлі.
Прилітають білі лелеки в березні, відразу з’являючись біля гнізд. На дахах будівель птахи зараз практично не гніздяться. Гнізда зазвичай розташовані на стовпах лінії електромереж та водонапірних баштах.
Але бувають гнізда і на церквах, пам’ятниках чи навіть «машинах».
Гнізда в лелек багаторічні, ремонтуються щороку.
Також лелеки охоче займають штучні гніздівлі. Головними умовами для цього є можливість вільного підльоту до гнізда та достатня кількість їжі. У місцях з багатою їжею лелеки можуть утворювати спільні постелення з кількох десятків гнізд, розташованих на близькій відстані.
Живляться лелеки тваринною їжею: земноводними, плазунами, гризунами, великими комахами, дощовими черв’яками і тому подібним. Інколи можуть піймати навіть домашніх курчат або каченят.
Це пташеня не розрахувало сил і подавилось вужем.
В квітні самка відкладає 3-5, рідше до 8 яєць. Насиджування триває 33-34 доби, а через 60-65 діб молоді птахи покидають гніздо. Зазвичай з гнізд вилітає 3 пташенят.
Справа в тому, що лелеченята з останніх яєць не завжди доживають до вильоту. Вони з’являються пізніше і виявляються в ролі «бідних родичів». Їм дістається менше їжі, ніж старшим братам та сестрам, ростуть вони повільніше. Часто все закінчується тим, що 1-2 менших пташенят батьки викидають з гнізд. Лелеки турботливі батьки. Від спеки дорослі птахи захищають пташенят тінню від свого тіла та крил, ніби парасолькою та поливають їх водою з дзьобу.
Цікаво, що дорослі птахи охолоджуються за допомогою «холодильника». Дослідники звернули увагу, що ноги лелек на гніздах забруднені власним послідом, що видно і на деяких представлених у цьому повідомлені фото. Виявилось, що це не неохайність, а спосіб охолодження: азот випаровуючись з посліду охолоджує ноги і відповідно все тіло.
Відлітають птахи в серпні-вересні. Шлях з Європи до місць зимівлі, котрі знаходяться на півдні Африки, займає близько двох місяців. За день птахи пролітають зазвичай 150-200 км, швидкість польоту в середньому 50 км на годину. Назад птахи повертаються швидше, за півтора місяця.
Лелеки – птахи, що успішно захищають свої гнізда від хижаків. В самих гніздах лелек часто знаходять захисток горобці. Як встановили вчені, нині людина прямо або опосередковано є винуватцем смерті 4 із 5 лелек: 64 % птахів гине на електролініях від ураження струмом.
Повернення лелек на Очаківщину є добрим знаком. А наша повага та добре ставлення до цих величних птахів допоможе їм залишитися у наших краях назавжди.
К. Редінов,
орнітолог РЛП «Кінбурнська коса»
та НПП «Білобережжя Святослава»
Фото: автора, родини Петришиних та мережі Інтернет