Синички потребують нашої допомоги взимку
На Очаківщині стартувала акція «Щедра годівниця» яку оголошено природно-заповідними об’єктами: РЛП «Кінбурнська коса» та НПП «Білобережжя Святослава» за сприянням Відділів освіти. Традиційно в акції беруть участь переважно вихованці дитячих садків та учні шкіл зі своїми родинами. Вони майструють та розвішують годівнички і на протязі холодного періоду підгодовують птахів.
Найбільш бажаними відвідувачами годівничок є синиці. На Очаківщині біля житла зустрічається чотири види синиць. Найбільш поширеними є велика синиця та блакитна синиці.
Синиця велика
Синиця блакитна
Велика та блакитна синиці у наших краях гніздяться та зимують. В окремі роки до нас прилітають також з півночі довгохвоста та чорна синиці. Ще два види синиць не відвідують годівниць – вусата синиця та ремез, вони тримаються взимку в плавнях. Найпростіше їх побачити на Кінбурнській косі. Синиці, птахи компанійські, тримаються галасливими зграйками чисельністю до 10-12 особин.
Цієї осені до нас завітали у великій кількості та залишились зимувати чорні синиці (інша назва московки), про яких розповімо докладніше. Таке явище можна спостерігати не часто.
Синиця-московка, або чорна синиця, широко поширена в лісах Євразії в тому числі гніздиться і в Україні. Це дрібний і рухливий птах з родини синицевих з характерною чорною «маскою» на голові, дещо схожий на велику синицю. Довжина її тіла становить приблизно 10-11,5 см, а вага дорівнює 7,2–12 гр.
Синиця-московка
Багато вчених вважають, що характерна шапочка з чорних пір’їн стала підставою для початкової російської назви цього птаха – «масковка», з наголосом на першому складі. Пізніше вимова слова змінилася, і наголос змістився на другий склад, придбавши «столичне» звучання. Однак ніякого відношення до Москви чорна синиця не має. Хоча виходячи з нової назви «московка» можна подумати, ніби цей птах переважно мешкає в столиці Росії. Навпаки, синиця-московка зазвичай уникає близького сусідства з людським житлом.
Синиця-московки є осілим видом. Лише сувора і голодна зима може змусити цих птахів шукати корм за межами місць постійного проживання. У разі неврожаю насіння чорні синиці зграями перекочовують в місця, нетипові для цього виду - листяні ліси, лісостеп, степ і культурні ландшафти, що і спостерігалося цієї осені. Птахів можна було бачити навіть у центрі м. Очаків де вони тримаються і зараз.
Звичайно птахи тримаються на хвойних деревах, насінням яких вони полюбляють живиться. Людей вони практично не бояться. Взимку чорна синиця нерідко відвідує годівниці в садах і парках, де тамує голод насінням, горіхами, рештками людських харчів. Поживу видобуває серед листя дерев у верхній частині крони, або обстежує шишки на землі. Робить запаси на зиму, ховаючи насіння і жорстких комах в щілинах кори високо над землею, або в затишних місцях на землі.
Синички - птахи рухливі, то й енергії треба їм багато. На жаль, енергетичний запас в тілі синичок дуже малий, і у великі морози пташки гинуть не від холоду, а від нестачі їжі. Тим паче, що день короткий, а ніч – довга.
Від нашої допомоги залежить значною мірою успіх зимівлі синичок. Тому не забудьте повішати годівничку для синичок та інших птахів і постійно насипайте в неї поживу. Синички полюблять дрібне насіння соняшнику та несолене сало, але підійде і хліб та залишки їжі.
К. Редінов,
орнітолог РЛП «Кінбурнська коса»
та НПП «Білобережжя Святослава»