Серпокрилець - птах 2014 року

Вже 20 років поспіль Товариство охорони птахів України обирає птаха – символ року. В 2014 р. ним обрано серпокрильця чорного (рос. назва черный или башенный стриж) – птаха специфічного, як по зовнішньому вигляду, так і по способу життя. У систематиці ці птахи навіть виділені в окрему родину Серпокрильцеподібні куди входять і колібрі. Зовні серпокрилець дещо схожий на ластівку, має чорне забарвлення, вирізку у хвості, довгі серповидні крила та короткі, але дуже сильні лапи з цупкими кігтями. Довжина птаха 16-17 см, розмах крил 42-48 см, вага 30-55 г. Крім чорного серпокрильця, у нашій місцевості інколи під час міграцій зустрічається також білочеревий серпокрилець – мешканець гір Криму, Туреччини та інших місцин.

Більшу частину свого життя серпокрильці проводять у повітрі: живляться, п’ють воду і навіть спарюються. Під час польоту птахи можуть розвивати швидкість до 250 км на годину, а дрейфуючи у потоках повітря підніматись на висоту до 6 км. Потрапивши випадково на землю, серпокрильці рухаються повзком, штовхаючись короткими лапами. Напевно саме тому їм дали наукову назву – Apus apus, котра означає у переводі з латині – «безногий». До речі, українська назва дана птахові за форму крил, а російська – за голос. Щоб злетіти, серпокрильці б’ються крилами об землю або залізають на якесь підвищення і з нього пікірують вниз.

Прилітають у нашу місцевість серпокрильці у першій половині квітня, масово в кінці квітня – на початку травня. Саме в цей час і протягом першої половини літа, можна спостерігати зграї з десятків птахів, які з вереском літають кругами навколо багатоповерхівок, шкіл та інших великих будівель. Це пояснюється тим, що серпокрильці гніздяться переважно у тріщинах та щілинах висотних будівель. Тому найбільше птахів мешкає у м. Очаків у районах багатоповерхівок. Також серпокрильці можуть займати шпаківні, дупла, нори і т.п. місця. 110 років назад, дослідник птахів нашого краю Д.А. Подушкін, спостерігав гніздування птахів в урвистих берегах Дніпро-Бузького лиману поблизу м. Очаків.

Якщо місце, котре пара вибрала собі для гніздування, вже зайняте іншими пернатими, наприклад, горобцями, шпаками, серпокрильці виганяють господаря або навіть убивають його чи його пташенят. Правда останнє буває рідко. З точки зору людини така поведінка жорстка, але у природі йде постійна боротьба. Серпокрильці дуже прив’язані до своїх домівок. Із року в рік вони прилітають у ті ж самі місця та надають перевагу торішнім місцям гніздування. За даними кільцювання, пара птахів гніздилась в одному місці 11 років поспіль. Птахи, котрі втратили свої партнерів, знаходять нових уже на місцях гніздування. Гніздо будується з соломинок, пір’їн, пуху пійманих у повітрі і склеєних слиною у гнізді. Інколи гніздо - просто натік засохлої слини з ямкою посередині. В нашій місцевості кладки з 1-2, рідше 3, і як виключення 4-х білих яєць, з’являються з середини травня. Насиджування триває 16-22 доби, його тривалість залежить від погодних умов. Насиджують самець і самка. Молоді серпокрильці залишають гніздо у віці 43-45 діб і стають повністю незалежними від батьків. Інколи пташенята випадково випадають з гнізд і гинуть, хоча у великих містах їх інколи вигодовують люди.

Зграї молодих птахів протягом двох років свого життя кочують у повітряних просторах Африки та у місцях гніздування, і лише на 3-4 році життя створюють пари. Поза межами місць гніздування – серпокрильці мовчазні.

Відлітають місцеві серпокрильці відразу після закінчення гніздування, в другій половині липня. В серпні і вересні інколи зустрічаються зграйки птахів котрі летять з північних міць гніздування. Місця зимівлі виду знаходяться в районі екватору, щоб до них долетіти, птахи пролітають відстань до 10 тисяч км.

Серпокрильці мають унікальні пристосування до переживання критичних погодних умов. При різкому похолоданні, затяжних дощах, вони можуть деякий час голодувати, впадаючи у стан оціпеніння та виживаючи за рахунок жирових запасів. Причому найдовше у такому стані, 3-5 діб, можуть пробути пташенята. Останні, мають схильність до поїдання їжі у великій кількості та швидкому накопиченню жирових запасів та відновленню ваги після тривалого голодування. Пташенята також регулюють температуру тіла, навіть протягом доби, різко понижуючі її в ночі, в цілях економії енергії.

Живляться серпокрильці лише у повітрі. Свої ротом – сачком ловлять безхребетних тварин на висоті до 1600 м. Серед здобичі птахів: комарі, літаючі мурахи, павуки та інші тварини. Пташенят годують 12-34 рази на добу, збираючи для них поживу протягом 16-18 годин. Їжу дорослі передають пташенятам у вигляді капсул вагою 800-2000 мг, склеєних слиною. В одній капсулі може бути до 800 екземплярів 50 кормових об’єктів.

Серпокрильці чорні - птахи досить звичайні, єдине що їм загрожує, це євроремонти багатоповерхівок та балконів, під час яких заліплюються гніздові тріщини. Самі серпокрильці неодноразово стикались з літаками у повітрі.

К.О. Редінов,
орнітолог РЛП «Кінбурнська коса»
та НПП «Білобережжя Святослава»