Літописець рідного села. Чоков О. О.
Чоков Олександр Онисимович народився 17 листопада 1948 року в селі Іванівка Очаківського району Миколаївської області.
Його батьки, Онисим та Ганна, були колгоспниками, з ранку до пізнього вечора працювали у полі. Маленький Сашко з братом Іваном ходили в «яслі», так тоді називали дитячий садочок, який знаходився в простій селянській хатині. В 7 років пішов до школи. Вчитися йому було дуже цікаво, був старанним учнем. Після закінчення восьмирічної школи навчався в ПТУ №5 за спеціальністю «Складальник корпусів металевих суден» і одночасно – в вечірній середній школі робітничої молоді №10 на території заводу ім. Носенко, нині це Чорноморський суднобудівний завод.
Закінчивши навчання, Олександр Онисимович працював на заводі, на будівництві великих морозильних риболовних траулерів.
В 1967 році його призвали до лав армії, служив радіотелеграфістом на Чорноморському флоті у місті–герої Севастополі. Був відмінником бойової підготовки, спеціалістом 1 класу. За час служби отримав 20 подяк. У 1969 році його портрет розміщено на Дошці Пошани «Вони відмінно служать Батьківщині» у Севастопольському Матроському клубі.
У складі десанту плавців з двох великих десантних кораблів брав участь у масовому запливі на честь Військово-Морського флоту. У 1971 році пройшов місячну перепідготовку в дивізіоні ракетних і торпедних катерів у Севастополі, а в 1981 році – двомісячну перепідготовку лейтенантом у Кронштадті. В цьому ж році – замполітом на тральщику в Очаківському військовому порту. Нагороджений медаллю «За військову доблесть» та іменним дарунком – електробритвою «Москва», від Головнокомандувача флотом Радянського Союзу, адмірала флоту С.Г. Горшкова.
Після служби повернувся до рідного села, працював електрозварювальником в мехмайстерні радгоспу «Сонячний». Молодь села Іванівки обрала його своїм ватажком. Він організовував комсомольців на добрі, корисні справи, про які часто писали в районній газеті «Чорноморська зірка». А потім три роки очолював районну організацію молоді Очаківщини.
Олександра Онисимовича поважали в районі, бо мав репутацію справедливої, добропорядної, освіченої людини.
В 1982 році закінчив заочне навчання в Херсонському сільськогосподарському інституті і отримав професію агронома. З цього ж часу 10 років очолював партійну організацію в радгоспі «Лиманський», завжди був серед людей праці, організовував змагання серед тваринників, механізаторів, виноградарів, будівельників; велику увагу приділяв виховній роботі серед молоді.
З жовтня 1990 року по квітень 2002 року працював головою Куцурубської сільської ради, опікувався потребами жителів села. Разом з керівниками господарства брав безпосередню участь в організації будівництва сільського Будинку культури, прибудови до школи, дитячого садка, прокладанні асфальту на вулицях села, підведенню водопроводу, природного газу в кожну сільську оселю.
Не все так гладко робилося, не вистачало коштів, матеріалів. Та Олександр Онисимович прикладав всі зусилля, обходив не один ряд кабінетів, щоб вирішити проблеми. В 1989 році на своїй машині їздив до Києва, Миколаєва, Тирасполя для вирішення питання придбання металевих конструкцій, підвісної стелі в глядацькій залі, декорацій для сцени в новому Будинку культури. У 1998 році машинами через Херсон, десантним кораблем і фелюгою було перевезено триста кубів дров для пенсіонерів села Куцуруб. Він особисто сам їх грузив на Кінбурнській косі і розвантажував у порту і в Куцурубі, бо на той час грошей на залучення робітників для цієї роботи в сільраді не було.
В 2008 році Олександр Онисимович пішов на заслужений відпочинок, очолює ветеранську організацію села. Пропрацювавши майже 50 років серед людей і для людей, він має велике бажання зберегти інформацію про кожного мешканця села, про їх трудові подвиги на колгоспних ланах і на водах Дніпробузького лиману. Це спонукало Олександра Онисимовича до оформлення альбомів з історії села Куцуруб.
Ще раніше, у вісімдесяті роки, він підготував для шкільного музею 7 альбомів: «Вони захищали Вітчизну», «Наші досягнення», «Нагороди за сумлінну працю», «Пам′ять священна»; оформив експозицію про загиблих воїнів-односельчан, ветеранів Другої світової війни.
Нещодавно Олександр Онисимович закінчив роботу по оформленню 8 альбомів з історії села за публікаціями районних, обласних, республіканських газет в період з 1945 року по теперішній час, де розміщено 1360 публікацій, 850 фотодокументів. Протягом трьох років він збирав газетні публікації, фотографії, залучав спонсорів, витрачав власні кошти. Завжди поруч з ним була дружина Галина Іванівна, яка підтримувала та допомагала йому в цій кропіткій та потрібній справі. Олександр Онисимович передав альбоми до Куцурубської публічної бібліотеки, щоб кожен мешканець села та й наші гості мали змогу більше дізнатися про Куцуруб та його працьовитих людей.
Т. Бурдига-Ніколаєва
Газета «Чорноморська зiрка» № 47 от 16.11.18 г.