Кінбурнський кенгуру (ВІДЕО)
Так на Кінбурнській косі іноді називають ємуранчика, як місцеві жителі так і автотуристи, яким ця істота під світло фар досить вправно перестрибує дорогу. Існує декілька наукових назв цього маленького гризуна, як то: Кандибка пустельний, ємуранчик звичайний, тушкан трипалий, трипалий земляний заєць (Stylodipus telum; Lichtenstein,1823). Він є одним з трьох видів немишовидних гризунів роду кандибка (Stylodipus) який єдиний поширений в Україні. Вважається що у нас представники виду відносяться до окремого підвиду і в 1913 році відомим зоологом Російської імперії, потім ентузіастом заповідної справи в УРСР Олександром Браунером описаний і систематизований під назвою Ємуранчик Фальц-Фейна S. falzfeini. Цей рідкісний маленький ссавець розмір якого ледь перевищує 10 см, самка трішки більша до 12 см., є також ендеміком Нижньодніпровських пісків. Вид зустрічається лише на незалісненій та неораній територіях.
Перевагу віддає біотопам з невисокою трав'яною рослинністю, особливо пасовищам. Переважно це різні, зріджені асоціації формації Festuceta beckerii. Площа його розселення фрагментована і знижена в результаті втрати місць проживання і деградації, причиною чого є заліснення та розорювання Нижньодніпровських територій, скорочення випасу до мінімальних значень. Тому цей вразливий вид занесений до I та II видань ЧКУ (1980,1994). Охороняється в Чорноморському заповіднику та НПП «Білобережжя Святослава», де щільність виду на окремих ділянках досягає до 30 особин на один гектар.
Осілий зимосплячий вид. Активний у сутінках та вночі. Переходить до сплячого режиму з першими заморозками. Пробуджується наприкінці березня — на початку квітня. Селиться поодинці в простих і розгалужених норах. Живиться в основному злаками. В раціон також входять й інші рослини — молочай, полин, цмин піщаний; а також комахи.
Відтворення представників виду відбувається один раз на рік. Спочатку паруються дорослі самиці, пізніше — самиці, що народилися минулого року. Поява малят припадає на початок червня, коли самиця народжує 3–6 малят. У віці одного місяця вони переходять до самостійного життя. У двомісячному віці досягають розмірів дорослих тварин.
На протязі вже майже десяти років науковими співробітниками спочатку РЛП «Кінбурнська коса» а потім національного природного парку «Білобережжя Святослава» проводяться спостереження на постійних пробних площадках за цими незвичайними та милими звірятками та динамікою його чисельності. Декілька раз ділянки спостережень мінялись, так як наприклад в кварталі №53 Очаківського ДЛМГ біля с.Покровка, більше ніж десять років назад була проведена підготовка грунту під посадку сосни. В результаті саджати сосну не наважились, але і ємуранчик з цієї території зник. Через деякий час, протягом біля трьох років локальна популяція почала відновлюватись, але з 2018 року його чисельність в цьому кварталі знову пішла на спад. З 2019 року національним парком в систему моніторингу впроваджено фотофіксацію поведінки представників тваринного світу за допомогою фотопасток. За цей період загалом одержано біля 200 різноманітних фото-відеоматеріалів. В травні – червні цього року цільовим чином спостереження проводились біля жилої нірки ємуранчика, хоча спочатку вважали що поява нового предмета може сполохати тваринку, але на практиці вона виявилась більш сміливою, і це дало можливість зробити декілька десятків відеороликів, частину з яких надаємо для вашого очного ознайомлення.
Невеликий коментар щодо самих знімків:
На одному із них зафіксовано живлення і обєкт живлення ємуранчика (ймовірно це вагітна самочка) про який не згадували описи - а саме купина лишайників кладонії та цетрарії. Не згадується також в науковій літературі спосіб мешкання ємуранчика, з цього відео можна вважати його що він своєрідний, з елементами колоніального поселення, в якому є свої, ще не досліджені, своєрідні соціальні звязки.
З відео також можна прослідкувати, що задні лапи тваринки, завдяки яким вона вправно та досить високо стрибає активно використовуються для створення жилої нірки, а верхніми звірятко переносить досить великі предмети. Цикл зйомок, на жаль було завершено через пошкодження цієї камери здичавілими, допитливими кінбурнськими мустангами.
Знімки нові та минулих часів продовжують аналізуватись і це лиш невеликий крок до розуміння біології рідкісної тварини і можливості реального збереження її оселищ а відповідно і самого Ємуранчика Фальцфейна в період наступаючої антропогенної урбаністики.
Відео додаток.
Науково-дослідний відділ НПП «Білобережжя Святослава».