Проходячи вулицями міста
Нам, людям старшого покоління, проходячи вулицями нашого міста, відрадно бачити ті великі зміни, які відбулися і відбуваються в Очакові. Місто зростає. Упорядковується, збільшується кількість культурних і побутових будинків. Мало хто пам’ятає, що не так давно на вулицях можна було побачити підводу з великою діжкою, візник якої викрикував: «Вода!». Цей водовоз був міським водопостачанням.
Єдиною культурною установою в Очакові до революції 1917 р. був кінотеатр, побудований в 1910 році, який тоді називався «Ілюзіон». На подвір’ї поряд з цим будинком стояв локомотив «паровик» і приводив в рух електродинамо. Це давало електричний струм в глядачевий зал і кінобудку. Так, це був єдиний в місті будинок з електричним освітленням. У всіх хатах горіли гасові лампи.
Минають роки, місто невпізнанно змінюється, зростають його квартали, з’являються нові сучасні будинки. Нам ці зміни добре видно, а для молодого покоління все це звичайне. Вони не мають можливості порівняти те, що є, з тим, що було.
Мені здається, що ми зам своїми справами і турботами упускаємо наявні можливості зберегти в фотографіях і документах для наших спадкоємців історію розвитку нашого міста, що має не тільки пізнавальний, але й виховний характер.
Хочу навести декілька прикладів. Будинок пошти радує око як зовнішнім, так і внутрішнім оформленням, прикрашає місто. Мине небагато часу і забудеться, в якому приміщенні в післявоєнні роки розміщувалась пошта, не кажучи вже про те, в якому вона знаходилась до Вітчизняної війни.
Будинок райвиконкому також прикрашає Очаків. А що було раніше на цьому місті?
У всіх відношеннях кінотеатр імені Суворова – сучасна новобудова. Але через декілька років вже неможливо буде відновити, в якому будинку раніше розміщувався кінотеатр, тим більше, що воно переобладнується, побудовано другий поверх, пробиті нові віконні і дверні пройоми. І ні зовнішній, ні внутрішній вигляд його нічим вже не буде нагадувати ветерана культури міста, який був першою і єдиною культурною установою понад піввіку тому.
Зараз парк імені Леніна прикрашає літній кінотеатр і незабаром забудуть люди, що зовсім недавно ми удовольнялись літнім кінотеатром, який розміщувався в стінах згорілого в період Великої Вітчизняної війни промтоварного магазину.
Кинотеатр Черноморец, 1969 год.Фото Н. Передерия
Через деякий час місто прикрасить новий красивий будинок райунівермагу. А що було до цього на місті де він розташований?
Або візьмемо такий приклад. До революції за невеликим винятком будинків багатіїв і заможних городян загальна маса населення жила в землянках. Зараз їх майже немає.
В Очакові тепер рідко зустрінеш широко застосовувану рибальську парусну шаланду, на яких виловлювало рибу не одне покоління рибалок. Та мине небагато часу і шаланди взагалі зникнуть, поступившись місцем сучасним моторним судам.
Виникає запитання: що можна зробити, щоб зберегти історію нашого міста? При бажанні багато чого можна зробити і не допустити зникнення сучасного для майбутнього.
Наш краєзнавчий музей повинен зосередити у своїх стінах все, що відноситься до минулого і сучасного нашого міста, що характеризує його історичний розвиток як матеріального, так і культурного боку. В цьому йому повинні подати належну допомогу міська Рада і райвиконком. Наприклад, приймається рішення про використання будинку колишнього кінотеатру за іншим призначенням. Тому треба сфотографувати його і разом з старою техдокументацією (кресленнями) передати до музею. Ці матеріали, доповнені відповідною описовою частиною, можуть стати цінним матеріалом з історії міста. Можна і треба виготовити макети характерних для дореволюційного Очакова землянок, модель морської рибальської шаланди. Робота по концентрації в музеї матеріалів з історії міста повинна проводитись постійно. Обов’язкове фотографування передбачених для реконструкції або зносу характерних споруджень і передача технічної документації старого планування в музей повинні бути закріплені обов’язковою постановою міської Ради.
Але все це повинно проводитись серйозно, щоб не трапилось так, як з будинком Судковського по вулиці Енгельса №4. На ньому прикріплена дошка, що цей будинок є історичним пам’ятником, тому що в ньому жив і працював відомий мариніст Р.Г.Судковський близько сотні років тому.
На фото молодой человек в шляпе у порога - Руфин Судковский
Але фактично від пам’ятника нічого не збереглося, тому що під час капітального ремонту будинку все до зовнішніх стін було розібрано. А потім на цьому місті спорудили новий будинок з новим плануванням, яке не має нічого спільного з тим, що було до капітального ремонту.
Ось так ми можемо зберегти не Історію, а її фальсифікацію. Напис на дошці треба змінити. Вказавши, що на цьому місці знаходився будинок, в якому жив і працював Судковський, а сучасний будинок не є історичним пам’ятником.
Мине не так багато часу і дещо відновити буде неможливо. Адже забуте у нас в Очакові ім’я героя боротьби з турецькими володарями на берегах Дніпро-Бузького лиману – капітана Сакена, ім’я якого було присвоєне одній з міських вулиць.
В нашому місті, багатому на історичне минуле, в пам’яті народній не закріплені подвиги російських військ, які брали фортецю Очаків. Лише одна вулиця носить ім’я героя боротьби з турками - О.В.Суворова. Можна було б присвоювати відповідні імена новим вулицям, замість Степова, Нова, Бузька та інші.
Зараз ще можна відновити по документах, можна зібрати і передати до музею первісні креслення будинку Судковського, колишньої пошти, знесених магазинів на місці будівництва універмагу, будинку колишнього кінотеатру, та іншу документацію.
Треба відновити місця знаходження тепер вже неіснуючих укріплень фортеці. Таких як батарея «Канне», перша зенітна батарея і прожектор фортеці Очаків, панельних артилерійських складів, ракетних і мінних складів та інше, те, що не існує, але характерне для міста і Фортеці Очаків.
Це питання велике і серйозне і, мені здається, треба йому приділити серйозну увагу. Висловлено тільки деякі думки, наведена частина, але їх значно більше в старожилів нашого міста. І, мабуть, ініціативу в цьому питанні повинне виявити районне товариство охорони пам’ятників історії і культури, яке зустріне всіляку підтримку.
С.Єсипенко, житель м. Очаків
Газета «Чорноморська зірка» 1969 р.
Цей матеріал було надруковано у газеті більше ніж півстоліття потому. Але питання підняті автором актуальні і в наш час. Тож з цієї причини ми вирішили його повторити. Можливо вже час прислухатись до думок очаківців 60-х років.
подг. С.Кузнец
Газета "Очаківський тиждень" №96 от 08.03.2020 г.