Рідкісні гризуни Кінбурнської коси
З нагоди Міжнародного дня біологічного різноманіття, котрий відзначається 22 травня, розповімо про дрібних гризунів занесених до Червоної книги України. Всі ці види мешкають на Кінбурнській косі, а мишівка та хом’ячок можливо і на степових та лісостепових ділянках материковій частині Очаківщини. До того ж, кандибка є ендеміком Нижньодніпровських пісків. Розповімо про них докладніше.
Кандибка пустельний – у фауні України представлений ендемічним вузькоареальним підвидом: ємуранчик фальцфейна, відокремлення популяції якого від загального ареалу відбулося в пізньому пліоцені. Мешкає на не заліснених піщаних ділянках. Дрібний тушканчик, з невисокими вухами і трьохпалою лапою, довжина хвоста біля 150 мм. Волосся поступово подовжуються до кінця хвоста і утворюють невеликий пензлик темного кольору. В хвості накопичує жир для сплячки. Ємуранчик веде нічний спосіб життя. Живе в норах, які будує в піщаному ґрунті. Нори бувають трьох типів: постійні жилі з гніздовою камерою для жирування та літньо-осінні для молодих тварин. В кінці лютого-березні ємуранчики прокидаються від зимової сплячки. Малята (3–4) з’являються з другої декади травня. Живляться виключно рослинною їжею, в основному злаками (у фазі колосіння). На зиму накопичує запаси жиру, в тому числі і в хвості. Впадає в зимову сплячку. До природних ворогів ємуранчика відносяться: лисиця, сови, полоз каспійський та інші. Нажаль, інколи ємуранчики, осліплені світлом фар, потрапляють під колеса автомобілів.
Нірка ємуранчика
Місця мешкання ємуранчика на Кінбурнській косі
Мишівка Нордмана має темну смугу по центру спини, яка межує з двома вузькими яскравими смугами з обох сторін та хвіст довший за довжину тіла. Довжина голови й тіла від 55 до 75 мм. Мешканець цілинних ділянок степів, заростей степових чагарників, чутливий до пестицидів. Зимосплячий вид з сутінковою активністю. Живе в норах. Живиться насінням та комахами. Тваринні корми складають 40–70%. З рослинних кормів надає перевагу плодам і насінню трав. Статева зрілість настає у 1-й рік життя, плодить 1–2 рази на рік, у приплоді 3–5 малят. Тривалість життя 1–2 роки.
Мишівка і малюнок мишівка
Хом’ячок сірий – гризун цупкої статури розміром з мишу, з коротким хвостом і лапами. Має великі защічні мішки. Довжина тіла 9,5–13 см, хвоста 2–3,5 см. Забарвлення хутра зверху сіре, низ і хвіст більш світлі. Очі великі. Вуха малі, злегка виступають із хутра. Осілий вид. Цих тварин у клітках не утримують.
Веде наземно-підземний спосіб життя. Нори відносно простої будови містять численні комори, в яких звір утворює зимові запаси. На зиму може впадати в сплячку, хоча головним чином в зимовий період просто малоактивний. Веде нічний спосіб життя. Поїдає насіння, зелені частки рослин, а також різноманітних безхребетних тварин. За сезон самка може 2–3 рази на рік народжувати 7–8 малят. Вагітність триває 20 днів. Стають статевозрілими вже через кілька місяців і до кінця року встигають дати нове покоління. Мешкає на цілині, полях злакових, агроценозах, пасовищах, ділянки непридатні до сільськогосподарської діяльності, лісосмуги. Може заселяти будови людини.
Хом’ячок сірий
Рідкісні дрібні гризуни слугують їжею для багатьох видів тварин: хижі птахи, сови, змії, полози, лисиці, шакали, ласки та інші. Також вони є переносниками хвороб, а самі вони потерпають через знищення природних біотопів в яких мешкають.
Кандибка пустельний, мишівка Нордмана та сірий хом’ячок знаходяться під охороною РЛП «Кінбурнська коса», НПП «БІлобережжя Святослава» та Чорноморського біосферного заповідника.
Костянтин Редінов,
науковий співробітник РЛП «Кінбурнська коса»
та НПП «Білобережжя Святослава».
Використано матеріали з Червоної книги України та книги А. Дулицкого «Млекопитающие Крыма».