Річковий бобер на Очаківщині
Тваринний світ Очаківщини різноманітний та динамічний. Одні види зникають, натомість, з’являються інші. Цим змінам не рідко сприяє людська діяльність. Наприклад, зараз нікого не здивуєш тим, що у нас мешкає ондатра, єнотовидна собака та фазан – види, які були вселені для збагачення фауни. Природним шляхом вселився до нас азійський вид – золотавий шакал, хоча ще 20 років назад ніхто не міг такого навіть уявити.
Черговим прикладом збагачення фауни Очаківщини є поява річкового бобра.
До 19 ст. річковий бобер був широко поширеним видом в Україні, в тому числі мешкав і по долинам річок на півдні країни. Це підтверджується літературними джерелами, а також археологічними знахідками. Так, залишки бобра знайдено у скіфсько-сарматських поселеннях між Березанським та Дніпро-Бузьким лиманами.
Пізніше бобри майже зникли, окремі поселення залишились лише на Поліссі. Так, найбільш південна колонія бобрів, котра існувала на Дніпрі біля м. Херсон, зникла в першій половині 19 сторіччя.
Головною причиною зменшення чисельності та зникнення виду вважається промисел. У 13-18 ст. бобер був одним із важливих об’єктів хутрового промислу, що давав значний дохід у державну скарбницю («боброві гони»). Їх промишляли також і запорізькі козаки.
Інтенсивний промисел бобрів на землях України призвів до того, що вже на початку 17 ст. поголів’я їх настільки зменшилось, що царський уряд у 1635 р. видав наказ котрий забороняв ловити бобрів капканами.
Цікаво, що в Законах Київського князя Ярослава Мудрого, відомого під назвою – «Русская правда» (перша половина 11 ст.) є спеціальний розділ «О бобре», в якому зазначено, що за вкраденого бобра накладався штраф 12 грн.
Пізніше на тварин згубно впливали тривалі посухи або сильні повені, браконьєрство та знищення заплавних лісів.
Станом на 1940 р. в Україні мешкало біля 100 бобрів, в той час як зараз їх чисельність оцінюється в 30 тисяч особин.
Відновлення популяції бобра значною мірою пов’язане з спеціальними заходами по його охороні. Починаючи з 1929 р. робились спроби по розселенню бобра у місцях де він зник. Ці роботи набули особливого розмаху на початку 1970-х рр. Оскільки на той час була потреба у масовому вилову тварин із заплави Дніпра, яка готувалась під затоплення водами Київського водосховища. Саме в цей період, у 1965 р., група тварин була випущена у Херсонській області біля с. Козачі Лагері, де тварини прижились і пізніше розселились до гирла Дніпра.
У 1980 р. пара бобрів була завезена у Кінбурнське мисливське господарство. Родина бобрів оселилась у «Волижиному лісі» де жила та давала потомство по 1996 р. включно. Пізніше, через тривалу посуху, тварини покинули цю місцину. У 1990-х рр. З.О. Петрович спостерігав тимчасове оселення бобрів також у Ковалівській сагі (Геродотів ліс), в межах с. Покровка. В останні 10 років бобрів неодноразово спостерігали на узбережжі лиману та моря біля Кінбурнської коси. У 2014 р. загиблу тварину знайдено навіть на о. Круглий в Ягорлицькій затоці.
Нарешті, на 333-му причалі, що розташований на «Намиві» в м. Очаків, А.А. Левінцовим влітку цього року виявлено сліди життєдіяльності річкового бобра, а саме - характерні погризи гілок верби. Як він нам розповів, біля 5 років назад, бобер теж тут з’явився, але не прижився.
Розповімо трохи про цю тварину. Річковий бобер є найбільшим гризуном України. Довжина його тіла досягає 1-1,3 м, вага – 30-32 кг. Він добре плаває та пірнає. Під водою може залишатись 10-15 хв., пропливаючи відстань до 750 м. Живуть бобри по одинці або родинами. Родина складається з пари та приплоду цього і минулого років. Живуть бобри в норах або «хатках». На річках також будують «греблі» висотою до 5 м та довжиною по 20-30 м.
Живляться бобри гілками дерев та стеблами трав’янистих рослин, в нашій місцевості полюбляють вербу. За ніч тварина може повалити дерево діаметром 40 см. Добова норма їж становить біля 20 % від ваги тварини. Восени бобри запасають їжу на зиму. Зуби бобра працюють подібно до ножівки, до того ж вони самозагострюються та постійно ростуть.
Межі своєї території бобри позначають за допомогою спеціальної залози котра виділяє секрет – «боброву струю». Вміст цієї залози раніше використовували в народній медицині, вбиваючи бобрів. Зараз цей секрет збирають для потреб парфумерії на спеціальних фермах, не шкодячи бобрам.
В норах та «хатках» бобри підтримують чистоту та порядок. У межах своїх території вони натоптують доріжки.
Бобри живуть постійними парами. Раз у рік самка приводить 1-6 малюків, які живуть з батьками протягом 2 років. Тривалість життя в природі бобра коливається від 10 до 17 років.
Поява бобрів на Очаківщині пов’язана з їх штучним розселенням та зростанням чисельності виду на нижньому Дніпрі.
Враховуючи, що умови для мешкання бобрів на Очаківщині є не дуже сприятливими, навіть на Кінбурнській косі, тварини у нас, напевно, будуть мешкати періодично. То з’являтимуться – то зникатимуть.
Наша завдання – не турбувати цих цікавих тварин.
К.О. Редінов
зоолог РЛП «Кінбурнська коса» та НПП «Білобережжя Святослава»