Очаков Черноморская коса. База отдыха Дельфин

Ігумен Андрій: “Гуманізм - першочергове завдання влади”




Напередодні Нового року намісник очаківського чоловічого скита Преподобного Сергія Радонежського ігумен Андрій Горчаков відвідав міськрайонну організацію Товариства Червоного Хреста України, де вручив її голові Наталії Біжко високу церковну відзнаку. Від себе особисто ігумен передав матеріальну допомогу на потреби очаківського осередку ТЧХУ. Ми розпитали його про враження від візиту.

- Отче Андрію, чому вас зацікавила діяльність очаківської організації Червоного Хреста України?

- Тема благодійності для мене є справою всього життя. Саме в цій сфері проявляються найкращі якості християнина. Жертовність і любов до ближнього - основа християнської моралі. У віці сімнадцяти років я став волонтером Червоного Хреста, і вже наступного року, як виповнилося вісімнадцять, вступив до МЧХ. З тих днів і понині я приділяю особливу увагу цій організації. Благодійна діяльність має багато сфер: донації, дарування, волонтерство тощо. Сьогодні тема волонтерства в нашій країні вельми актуальна. З початком війни на сході воно отримало ніби друге дихання, наповненість та зміст, але не варто забувати, що ця тема не нова для України. Адже Товариство Червоного Хреста, чия діяльність базується на волонтерських засадах, засноване ще 1992 року. І відтоді робить свою багатьом непомітну благородну справу.

- Але ж, Високопреподобний отче, донедавна Товариство Червоного Хреста України фінансувалося з державного бюджету?

- Так, зокрема, за рахунок держбюджету фінансувався інститут патронажних сестер ЧХУ. Держава була одним з найбільших донаторів Товариства, хоча і не основним - 2016 року видатки з бюджету на утримання ЧХУ складали 17.5 відсотків від загального обсягу фінансування. Для порівняння, кількість коштів, отриманих за міжнародними програмами вдвічі більше. З початком реформування Міністерства охорони здоров’я бюджетна підтримка взагалі припинилася.

- Тепер діяльність патронажних сестер припинилася?

- Ні. Десь місцеві осередки перерозподілили видатки таким чином, щоб підтримати патронажну діяльність, десь сестри працюють взагалі без відшкодування їхніх витрат. Але Товариство наполягає на необхідності патронажної служби. Щойно я спілкувався із головою Очаківської міськрайонної організації Червоного Хреста України Наталією Біжко, і цієї теми ми також торкалися. Знаєте, люди звертаються до патронажних сестер навіть частіше, ніж до працівників медичних закладів. Бо довіряють їхній кваліфікації.

- У Міністерстві охорони здоров’я вважають, що діяльність патронажних сестер дублюється працівниками місцевих служб соціального захисту.

- Це неправда. Вірніше, не вся правда. Працівники соцзахисту не мають ані спеціальних знань, ані елементарного досвіду для виконання специфічних завдань патронажних сестер. Про це ми також докладно розмовляли із пані Наталією. Чи співробітник соцслужби може зробити ін’єкцію? Чи має він достатньо досвіду, а й іноді просто жертовності, щоби зробити лежачому підопічному протипролежневий масаж? Чи навіть просто приготує гарячу і смачну страву немічному старому? Патронажна сестра часто-густо заступає інваліду-одинаку родину: втішає розмовою, переказує новини, вмиває його та прибирає у хаті. Чи по-християнські, по-людськи буде позбавити літніх людей цієї втіхи? Адже людина - істота соціальна, відсутність простого спілкування із себе подібними для неї мука, не менша, ніж страждання фізичні.

- На жаль, організаціям Червоного Хреста бракує підтримки не лише з боку держави, а й з боку місцевої влади.

- І мене це, м’яко кажучи, дивує. У багатьох областях України, водночас із припиненням фінансування Товариства з держбюджету, місцева влада не лише не перебрала на себе підтримку ЧХУ, а й почала, прямо кажучи, утискати осередки організації. Скасовують пільги на оренду приміщень, а подекуди і просто викидають організацію на вулицю, мовляв, приміщення потрібно на інші цілі. У сусідній Одеській області вже декілька таких прикладів.

- Ви на диво добре знаєтеся на темі, отче Андрію. Я чув, що ваша діяльність відзначена Почесної грамотою Президії ТЧХ України та Почесною відзнакою “За гуманізм”?

- Хіба у відзнаках сенс? Знатися на темі мій обов’язок як давнього члена Товариства, як постійного благодійника і, віднедавна, як духовного пастиря. Сподіваюся, що мені вдасться переконати і високопосадовців, і представників місцевого самоврядування у тому, що підтримувати жертовну діяльність людей, що підняли на своє знамено фундаментальні принципи Міжнародного руху Червоного Хреста і Червоного Півмісяця, гуманну справу запобігання та полегшення людських страждань незалежно від раси, релігійних та політичних поглядів - першочергове завдання влади. Як каже Євангелія: “Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви... Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!” (Від Матвія 25:42-45).

Влада НІМКЕНЯ