Регіональному ландшафтному парку «Кінбурнська коса» - 30 років

15-10-2022 10612

�

Емблема РЛП «Кінбурнська коса» та символ п�арку — кулік-довгоніг

Історія заповідання унікальної природи Кінбурнської коси, яка є складовою природних комплексів Нижньодніпровських піщаних арен, розпочалася з кінця 19 століття. В межах території коси знаходилась Солоноозерна дача та урочище Мохортово (Алижино) де тодішні землевласники обмежували випас худоби та вирубку деревної рослинності. З 1928 року, ці порівняно невеликі за площею урочища, увійшли у склад «Піскового заповідника у пониззях Дніпра», а пізніше в територію Чорноморського заповідника.

Карта Кінбурнської коси 1897 р.

В 70-х роках Миколаївською обласною владою на косі створено два невеликих за площею заказники. На специфічному піщаному субстраті Кінбурнської коси знаходиться своєрідна фауна і флора, велика кількість ендемічних (тільки тут поширених) видів та рідкісних видів, занесених в Червону книгу України, Європейський та Світовий Червоні списки. Науковцями біологами, зоологами, ботаніками та активістами екологічних громадських організацій неодноразово висвітлювались проблеми і здійснювався пошук шляхів більш масштабного заповідання цієї території. Так склалася доля, в 1986 році я переїхав на проживання на Кінбурнську косу. Оскільки, у мене вже був п’ятирічний досвід роботи в Дунайському філіалі Чорноморського заповідника, ряд моїх зусиль було направлено на заповідання Кінбурнської коси. Декілька років було потрачено на переконання активних депутатів і голови Покровської сільради, а також голови та членів правління рибколгоспу «Свідомість», в необхідності заповідання коси.

Зеновій Петрович

В 70–80 роках минулого сторіччя коса була привабливою і популярною та зазнавала навали і попутних збитків від так званих «диких» туристів. В зв’язку з цим виникало ряд проблем для місцевих жителів і влади. При розгляді цих проблем на одній із сесій Покровської сільради я запропонував депутатам ініціювати створення на косі національного парку, який буде мати відповідні функції, штат і зможе вирішувати ці проблеми. Ця ідея була сприйнята позитивно більшістю депутатів Покровської сільради, головою сільради Г.М. Агафоновим та головою рибколгоспу «Свідомість» В.Н. Гузенко. Була створена ініціативна група з депутатів: М.А. Коваленка, Т.І. Козлова, З.О. Петровича, М.В. Шишмана, яким було доручено вивчити це питання та підготувати відповідні звернення до обласних та центральних органів влади. В 1990 р. ініціативна група депутатів відвідала Миколаївський обласний комітет по охороні природи, де підтримали ідею створення національного парку і попросили допомоги в зібранні погоджень від землекористувачів, які знаходяться на Кінбурнській косі. В цьому ж році зібрані погодження, окрім погодження лісового відомства, були передані в обласний комітет по охороні природи. В Держкомітет УРСР по охороні природи був направлений депутат М.А. Коваленко для зустрічі з керівництвом Держкомітету з метою вирішення питання по створення та фінансування національного парку на Кінбурні.

На жаль, інтереси частини людей не завжди співпадають з ідеями заповідання території. На шляху створення національного парку на Кінбурнській косі також виникало ряд перешкод, суттєвими з яких були дві:

Відсутність в Комітеті по охороні природи планів на створення та фінансування з державного бюджету національного парку на Кінбурнській косі;
Відсутність погоджень на створення національного парку на землях держлісфонду зі сторони лісового відомства в особі Миколаївського обласного виробничого лісогосподарського об’єднання «Миколаївліс» та підпорядкованого йому Очаківського державного лісомисливського господарства.

Першу перешкоду чиновники обіцяли вирішити шляхом включення в плани на наступні роки. Другу перешкоду необхідно було вирішити на обласному рівні. Лісівники в створенні парку вбачали загрозу своїм монопольним інтересам і чинили шалений опір. Таким чином, активний процес створення національного парку був тимчасово загальмований. В червні 1992 р. був прийнятий Закон «Про природно-заповідний фонд України», згідно статті 3 якого передбачено створення нових видів об’єктів природно-заповідного фонду – регіональних ландшафтних парків. Оскільки, заповіданню Кінбурнської коси був організований певний супротив, а Закон дозволяв створювати нову, компромісну форму заповідання – Регіональний ландшафтний парк, ми погодилися на створення такого виду заповідання, як перехідного у майбутньому до Національного парку.

Ця ініціатива була підтримана депутатською комісією з екології Миколаївської облради, яку очолював С.В. Шаповалов, начальником Держуправління екології в Миколаївській області Е.О. Галат. Науковці, активні громадські екоактивісти та експерти Миколаївської облради, С.В. Таращук і О.М. Деркач оперативно підготували наукове обґрунтування необхідності створення РЛП. Цю ідею також підтримав і Представник Президента України в Миколаївській області (так називалися тоді голови місцевих державних адміністрацій) А.К. Кінах, завдяки впливу якого лісівники погодили входження територій держлісфонду в Регіональний ландшафтний парк за день до прийняття рішення обласною радою.

Рішенням Миколаївської облради за №16 від 15 жовтня 1992 року був створений Регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса» в межах Миколаївської області та 1 км зоні прилягаючих акваторій Чорного моря, Ягорлицької затоки і Дніпро-Бузького лиману, на площі 17890.2 га. Згідно рішення та проекту створення до парку увійшли землі: рибколгоспу «Свідомість» – 823.1 га, Василівського лісництва – 9597.0, землі населених пунктів Покровської сільради – 815.8, землі запасу – 272.4, устричне господарство – 6.9; акваторії: Чорного моря – 2275.0, Ягорлицької затоки – 1175.0 та Дніпро-Бузького лиману – 2925.0 га.

Розпорядженням Представника Президента України в Миколаївській області за №385 від 5.08.1993 р. створено дирекцію РЛП «Кінбурнська коса».

Це був перший реально створений РЛП в Україні і перший об’єкт природно-заповідного фонду із штатом 17 посад на Миколаївщині.

На протязі 30 років парк здійснює природоохоронну, рекреаційну, наукову та екоосвітню діяльність. Парк внесений до переліку наукових установ України. Завдяки багаторічній діяльності колективу парку:

- Вжито ряд заходів по охороні території парку, серед яких тільки адміністративних протоколів складено більше 1 тисячі;
- Збережено мільйони особин флори та фауни, тисячі особин рідкісних видів, занесених в Червону Книгу України, Європейський та Світовий Червоні списки;
- Змінилась територіальна стратегія планування господарської діяльності, якщо раніше коса використовувалась як пасовище, а потім як територія під лісорозведення, то сьогодні пріоритетним є збереження біорозмаїття, природних ландшафтів та розвиток рекреації;
- Збережено цілісність природних територій морського узбережжя Кінбурнської коси від приватизації та забудови;
- Припинено розорювання цілинних ділянок степу під масиви соснових посадок;
- Припинено полювання в ключових місцях концентрації птахів на прольоті (Покровська коса, Кінбурнська стрілка), а пізніше і на всій території коси;
- Соснові насадження не обробляються отрутохімікатами, очистилось довкілля;
- Переміщено воєнний полігон з Кінбурнської стрілки;
- Засновані рекреаційні ділянки, туризм в значній мірі став регульованим;

Учасники екологічної подорожі

Ковалівська сага – залишок Гілеї та туристичний об’єкт Парку

Не погоджено ряд підприємницьких проектів небезпечних для природного середовища, таких як приватні мисливські господарства, добування значних об’ємів артезіанської води, розміщення баз відпочинку в пляжній зоні Чорного моря;
Проведено серію досліджень та втілено в практику щодо створення сприятливих умов для гніздування та відпочинку близько 30 рідкісних видів птахів, шляхом побудови штучних островів та острівців на озерах;
Вжиті заходи по збагачення біорозмаїття шляхом відновлення водообміну в водно-болотних угіддях;

Штучний острівець для птахів

Проведено інвентаризацію основних компонентів біорізноманіття. 415 рідкісних видів тваринного світу охороняються на території парку, з них до Червоної книги України занесено 166 видів. Значна кількість видів тварин занесена до охоронних переліків міжнародних Конвенцій та Угод. Так, під охороною Європейського Червоного списку знаходяться 59 видів, Червоного списку МСОП – 38, Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES) - 76 видів, Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (Бернська конвенція) – 329, Конвенції про збереження мігруючих видів диких тварин (Боннська конвенція, CMS) – 178, Угоди про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів (AEWA)–113, Угоди про збереження популяцій європейських кажанів (EUROBATS) – 10 видів. Під регіональною охороною (Червоний список Миколаївської області) перебувають 63 види. 47 рідкісних видів рослин, грибів та лишайників, охороняються на території парку. З них до Червоної книги України занесено 29 видів. Під охороною CITES знаходяться 4 види, Бернської конвенції – 3, Європейського Червоного списку – 2, Червоного списку Миколаївської області – 13.

Бурачок Борзи – вид з Червоної книги України

Галявина сона лучного та орхідей

З метою вивчення міграцій та інших екологічних аспектів методом кільцювання помічено більше 5 тисяч особин різних видів птахів;
Результати наукових досліджень доповідались на численних конференціях, видано 4 колективні монографії та близько 220 наукових статей опубліковані у наукових виданнях. Видано краєзнавчий альманах «Кінбурнська коса».

Краєзнавчий альманах «Кінбурнська коса»

�Оприлюднені наукові матеріали використовуються іншими науковцями для підготовки узагальнюючих робіт, монографій, зокрема їх використано у Червоній книзі України. У Червоному списку птахів Європи (European Red List of Birds, 2015 р.) висловлено подяку за консультації директору парку – З.О. Петровичу. Фахівці парку приймали участь у підготовці нової редакції «Червоного списку рослин та тварин Миколаївської області» та підготували матеріали для включення Кінбурнської коси до складу Смарагдової мережі Європи. Також підготовлено матеріали по птахам Кінбурнської коси та прилеглих територій, та передано їх для укладання «Атласу гніздуючих птахів Європи – ІІ» та «Атласу гніздових птахів України».

Ягорлицька затока

- При офісі парку працює еколого-освітній клас, в якому щорічно підвищували свій рівень екологічних знань понад 1000 учнів шкіл та малюків дитячих садків міста Очакова та району, студентів;
- Колишні працівники парку працюють на керівних посадах в національних природних парках Миколаївщини, Одещини та Херсонщини- створилась своєрідна кадрова школа природоохоронців природно-заповідної справи;
- Працівники РЛП були ініціаторами та систематично вживали ряд зусиль для створення НПП «Білобережжя Святослава», які майже через 20 років увінчались успіхом.

РЛП «Кінбурнська коса» упродовж 30 років виконує місію збереження природи Кінбурну і з створенням НПП «Білобережжя Святослава» мав би припинити свою діяльність. Але, на жаль, в склад національного парку, з політичних та корисних інтересів окремих осіб, не ввійшло ряд ключових територій коси, площею біля 3200 га, які входять в регіональний ландшафтний парк.

Карта-схема території РЛП «Кінбурнська коса»

На цій достатньо великій природоохоронній території збереглися ключові, унікальні, особливо цінні природні комплекси в урочищах: Васильківські плавні, Глинище, Россохи – Куровате, Кучугури, озерні комплекси Гурино та Козацьке, Ковалівська, Морозівська, Передріївська саги та Покровська коса. В межах цих територій розміщуються дві третини орхідного поля, галофітні луки, мозаїка водно-болотних комплексів, літоральна прибережна смуга з унікальною рослинністю, природні березові, дубові, чорновільхові та маслинкові гайки. Їх збереження можливо забезпечити лише шляхом охорони, систематичних наукових спостережень за їх станом, проведенням необхідних біотехнічних заходів та екологічній освітньо-виховній роботі.

Оскільки, розширення меж Національного природного парку на цих територіях проблематичне, необхідне подальше функціонування Регіонального ландшафтного парку.

У 2021 р. РЛП «Кінбурнська коса» розроблено черговий Проект організації території парку, розрахований на 10 років.

Відповідно до адміністративної реформи села Кінбурнської коси увійшли до Очаківської міської територіальної громади. З’явились нові виклики для природи Кінбурна та РЛП. В цей же рік на замовлення керівництва новоствореної громади розроблено Проекти по розширенню меж всіх трьох сіл Кінбурнської коси (Покровки, Василівки та Покровського), які передбачали входження всієї території Парку до меж сіл і суттєве збільшення господарської, рекреаційної та іншої діяльності. Така перспектива для Кінбурнської коси суттєво суперечить природоохоронній цінності коси. Почався новий етап боротьби за збереження унікальних природних екосистем Кінбурна, до якого залучилась науковці, громадкість, частина депутатів Очаківської міської та Миколаївської обласної ради.

З початком війни Кінбурнська коса окупована. Територія РЛП потерпає від забруднення атмосферного повітря внаслідок обстрілів, вибухів та виникаючих пожеж в природних комплексах, забруднення та порушення ґрунтового покриву внаслідок вибухів та проїзду важкої військової техніки, забруднення водойм (море, лиман) паливно-мастильними та вибуховими матеріалами.

В результаті воєнних дій значна площа природних флористичних комплексів водно-болотної, лучної, степової та деревної рослинності Парку (біля 460 га) постраждала від пожеж. Також військові дії та їх наслідки створюють потужний фактор турбування для тваринного світу, знищують їх оселища та самих тварин.

Окупація території і зона воєнних дій не дають змоги повноцінного здійснювати охорону території РЛП та вчасно гасити пожежі. При наявних можливостях працівники служби держохорони разом з жителями сіл неодноразово приймали участь в ліквідації загорянь та тушінні пожеж.

Маємо надію, що по закінченню війни, сонце, вітер та вода з часом загоять воєнні рани Кінбурна, а природна рослинність та тваринний світ поступово відновляться.

Щира подяка, першим працівникам парку Шишману М.В., Артамонову В.А., Шибко В.М., Ессауловій С.В., Фоміну В.Я., які прийняли на свої плечі всю вагу проблем і рішень пов’язаних з організацією охорони території парку, заслуженому природоохоронцю України Деркачу О.М. за методичний і науковий супровід, Чаусу В.Б, який більше 10 років працював начальником служби охорони. Заслуговує подяки і сьогоднішній колектив парку: Редінов К.О., Форманюк І.В., Гук Л.Я., Мокренчук Г.М., Компанійченко І.Д., Гаркуша В.Г., Томілко В.А., які продовжують розпочату роботу. Необхідно відмітити, що робота працівників природно-заповідно-заповідного фонду, особливо працівників служби охорони парку, є реальною передовою природоохорони, небезпечна для них та їх сімей, непрестижна та мало оплачувана.

Василь Чаус

Ірина Форманюк

�Особлива подяка громадським активістам Антоніні Галкіній, Борису Зубцю, Всеволоду Ільїну, Ганні Коломієць, Івану Мойсієнко, Сергію Павелко, Володимиру Савченко, Борису Старощуку та багатьом іншим, які в скрутні періоди завжди захищали діяльність парку по збереженню природи Кінбурна.

Ми також вдячні керівництву та депутатам Миколаївської обласної ради, керівництву Миколаївської облдержадміністрації, начальникам Управління екології та природних ресурсів Галат Е.О. Мац Д.А., Єфименко О.В. та фахівцям управління Романенко М.М., Кравченко Ю.А., Бобровській О.В., які підтримували нашу діяльність та сприяли виділенню ресурсів для функціонування парку.

З.О. Петрович
Директор РЛП «Кінбурнська коса