Психологія безпеки

Слова небезпека, катастрофа, криза переслідують нас щодня. Зі сторінок газет, екранів телевізорів ми отримуємо інформацію про все нові й нові жахливі випадки, події, злочини і надзвичайні ситуації. Мимоволі кожен з нас прокручує картинку: а якщо це станеться зі мною? Ми відчуваємо себе безпорадними і беззахисними і нам здається, що небезпека підстерігає нас всюди: вдома, у магазині, в театрі, у власному під'їзді і в громадському транспорті. Здається, немає жодного місця, де людина відчувала б себе повністю захищеним. Від цього пропадають сон і апетит та йде душевний спокій. Ми не можемо не думати про оточуючі нас небезпеки, але в той же час ми втомлюємося від того, що постійно боїмося їх. Ми шукаємо універсальних засобів порятунку і не знаходимо їх - виходить замкнуте коло.
Як справитися з цим вантажем, як розірвати це порочне коло, як підготувати дітей до життя в такому небезпечному і такому багатогранному світі?
Необхідно перебудувати свою психологію і розвинути в собі психологію безпеки.
Для цього потрібно не так вже й багато: перше - перестати боятися і чекати біди,  друге - почати готуватися до зустрічі з небезпекою.

Страх буває різний: він може бути шкідливим, а може бути корисним.
Корисний страх оберігає нас від дійсно небезпечних і необдуманих вчинків, наприклад не дає перейти жвавий проспект у непристосованому для цього місці, або зістрибнути з даху висотного будинку, використовуючи парасольку в якості парашута.
Шкідливий страх заважає жити і здійснювати звичайні вчинки: їздити в ліфті, ходити в кіно, або їсти куряче м'ясо. Такий страх паралізує здатність думати і діяти, змушує знову і знову переживати уявні події, роблячи страх все більш і більш жахливим. З таким страхом можна і потрібно боротися самому, або за допомогою фахівця: кожен це  вирішує для себе сам. Це і є перший крок до психології безпеки.
Другий крок - навчитися готуватися до зустрічі з небезпекою. Неможливо, та й безглуздо готуватися до всіх небезпек, які існують на світі. Важливо бачити потенційну небезпеку, навчитися уникати її та знати, що треба робити, якщо все ж потрапиш в неї. Це можливо тільки тоді, коли наша безпека стане нашою особистою справою.
Навколо безліч людей займаються питаннями нашої безпеки: міліція, лікарі, рятувальники, перевіряючі та контролюючі органи, конструктори та інженери з техніки безпеки, вчителі, але ніхто з них не може змусити нас пристебнути ремінь безпеки, навчитися робити штучне дихання, звертати увагу на схему евакуації при пожежі і не рибалити під час льодоходу. Але ж це ті дрібниці, від яких може залежати наше здоров'я, благополуччя, а нерідко й життя.

Прийнявши на себе частку відповідальності за власну безпеку, готуючись до БЕЗПЕЧНОГО життя, ми стаємо впевненими, сильнішими і спокійнішими просто тому, що знаємо як себе вести.