Дерева Очаківщини - маслинка вузьколиста




Серед деревно-чагарникових рослин нашої місцевості особливої уваги заслуговує маслинка вузьколиста. На російські мові вона має назву – лох узколистый, на англійській – Russian olive (російська олива), наукова назва - Elaeagnus angustifolia. ЇЇ в Україні називають також: біла маслина, дика маслина, єрусалимська верба, лоза, лохівник, лохівник вузьколистий, лоховина, маслина, маслинка, масличне дерево, оливка, оливкове дерево, цареградська верба, цареградська лоза, царська лоза. Є ще один вид маслинки – срібляста, але вона у дикій природі не росте.

Природне поширення маслинки вузьколистої охоплює Кавказ, південні райони Західного Сибіру, Середню Азію, Атлантичну і Центральну Європу, Малу Азію, північний захід Китаю, Малу Азію, Іран. Там вона зростає по берегам річок, на кам’янистих схилах та ділянках пісків і в горах на висоті до 700-1300 м над рівнем моря і штучних плантаціях.

Завдяки людям, маслинка розселилась далеко за межі свого природного ареалу, навіть у Америці. Зараз маслинка вузьколиста поширена майже на всій території України, особливо багато її на півдні. В Україні маслинка відома з 17 сторіччя, коли її почали вирощувати в парках і садах. В Північному Причорномор’ї вона відома з 19 ст. Так її вирощували як декоративну рослину з 1830 року в приватних садах біля м. Одеси.

З 1930-х рр. маслинку вузьколисту починають насаджувати в полезахисних смугах, вздовж доріг та залізничних шляхів. Саме звідси вона починає самостійно розселятись та захоплювати нові території далеко за межами насаджень. На півдні України перші такі випадки помічені з 1950-х рр., а вже до кінця 20 ст. ця рослина стала звичайною у багатьох місцевостях. Протягом останніх десятиріч розселенню маслинки сприяв занепад у сільського господарстві, особливо зменшення поголів’я худоби. Розселенню маслинки значною мірою сприяли птахи, які розносять насіння на далекі відстані.

У нашій місцевості маслинка зростає по пасовищам, балкам, на пісках, в селах, а також у прибережній смузі моря і Дніпро-Бузького та Березанського лиманів. На Кінбурнській косі маслинки найбільш помітні вздовж пляжів моря та лиману, там де інші дерева не зростають.

Росте маслинка у вигляді кущів або дерев висотою до 8 м. Стовбур в’язкий, інколи має колючки. Листя ланцетоподібні сріблясто-білі. Цвіте в травні-червні. Квіти розміщуються по 1-3 штуки при основі листків, мають жовтий колір та приємний «медовий» запах. Квіти звичайно двостатеві, опилюються комахами. Рослина є гарним медоносом, дає до 200 кг меду з гектару.

Плід – кістянка, має овальний вигляд, розмір звичайно 0,7-1,4 см х 0,5-1 см, густо вкрита сріблястими лусками. Насінина крупна, овальна. Насіння дозріває в вересні-жовтні, звичайно його багато, хоча бувають і неврожайні роки.

Розмножується маслинка вузьколиста насінням, або випускаючи від кореня численні пагони. Стебло її також може укорінятись. Випускає коріння і засипаний піском стовбур.

Специфіка цієї рослини в тому, що вона росте й там, де інші дерева та кущі не можуть зростати через бідність ґрунтів поживними речовинами або надмірну засоленість. Для цього маслинка має ряд пристосувань. На коріннях, котрі знаходяться під поверхнею, є бульбочки з азотозатримуючими грибами – аскоміцетами, котрі забирають азот з повітря і збагачують ним ґрунт під деревом. Також коріння не пропускають соль.

З точки зору господарського використання маслинка – корисна рослина, в тому числі використовується у народній медицині. Суха мучниста м’якоть плодів, котра становить біля 50 % ваги всього плоду, складається з понад 40 % цукру, в тому числі фруктози, понад 10 % білків та калійних і фосфорних солей.

Плоди цієї рослини можна вживати в їжу. Особливо смачна м’якоть після того, коли проїдуть перші приморозки. Кожна рослина має індивідуальні смакові якості. В окремих місцевостях плоди мелють на муку та добавляють у хліб, супи та інші блюда, зокрема в Казахстані. Порошок із м’якоті плодів має в’язкі властивості, використовується при кишково-шлункових розладах. Олію з насіння при катарах і бронхітах застосовують у Індії, сік з квіток при малярії застосовують в Іспанії.  

Маслинка виділяє камедь (смолу), котру можна використовувати у текстильній промисловості, для виготовлення клею, фарб і лаків. Кору і листя можна використовувати для дублення шкіри та забарвлення її у чорний і коричневий кольори. Зрозуміло, що ці властивості рослин зараз навряд чи використовують у великих масштабах, оскільки простіше використовувати продукцію хімічної промисловості.  Цінна також і деревина, в Біблії написано, що її використовували при оздоблені церкви.

У нашій місцевості маслинка вузьколиста цінна для людей як медонос, місце відпочинку (утворює тінь для палатки, дрова для шашлику, особливо на морському узбережжі), закріплення берегу від ерозії, розмиву. Часто після сильних штормів, вітрів та обмерзань маслинки ламаються або вириваються з корінням.

З точки зору природи, значення цього виду – оселенця, двояке. Плоди маслинки у нашій місцевості охоче їдять птахи: фазани, костогризи, зеленяки, щиглики, зяблики, дрозди, сірі ворони, сороки, шпаки та навіть мартини (по російські чайки), ссавці: миші, кабани, борсуки, куниці, вовки. На Кінбурнській косі у сплетіннях коренів дерев збираються на зимівлю степові гадюки, котрі туди потрапляють мишачими норами. На деревах маслинки будують гнізда чорнолобі та тернові сорокопуди, ремези, вивільги, сірі ворони, сороки та деякі інші пернаті.

Головна загроза – котра виникає у місцях зростання цього виду, це витіснення місцевих рослин та втрата пасовищ і природних степових ділянок. Маслинка швидко завойовує відкриті місцевості, особливо після того, як зменшується пасовищне навантаження. Там де було пасовище – через 10-15 років маємо густий «маслинковий ліс», і вже шансів відновитись природній рослинності немає. В Україні ця проблема набула особливої актуальності в останні 20-25 років, коли значно зменшилось поголів’я худоби, особливо овець.

Також ботаніки дослідили, що під кроною маслинки зникають місцеві види трав’янистих рослин, котрі не витримують насищення ґрунту азотом та затінення. З іншої сторони, наявність азотних добрив сприяє росту окремих видів бур’янів.

Саме завдяки цим особливостям, маслинку вузьколисту у Європі та Америці вважають агресивним видом-оселенцем, котрий загрожує залишкам природних трав’янистих біотопів та не дає відновитись порушеним людською діяльністю територіям. В деяких країнах навіть проводять боротьбу з нею, особливо на заповідних територіях. Невеликі дерева та кущі виривають спеціальним ручним пресом, а великі дерева корчують за допомогою спеціального пристосування на тракторі.

Науковцями парку такі рекомендації розроблені і щодо відомого «Орхідного поля» на Кінбурнській косі, яке маслинка також потроху завойовує. Старі дерева корчувати сенсу тут немає але затримувати розселення пагонів потрібно.

К.Редінов,
науковий співробітник РЛП «Кінбурнська коса»
та НПП «Білобережжя Святослава»