Деякі питання, щодо оподаткування

Податок на доходи фізичних осіб сплачується до бюджету єдиним платіжним документом
Податковий агент, який нараховує та виплачує будь-який оподатковуваний дохід платнику податку, зобов’язаний із суми такого доходу утримати та перерахувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб.
 Податок сплачується (перераховується) до бюджету єдиним платіжним документом під час виплати оподатковуваного доходу. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише разом з розрахунковим документом на перерахування відповідного податку до бюджету.
 Окремі види оподатковуваних доходів не підлягають оподаткуванню у момент нарахування чи виплати, але не звільняються від оподаткування загалом. У такому випадку платник податку зобов’язаний самостійно включити суму цих доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи.  Декларація для платників податку на доходи фізичних осіб подається до 1 травня року, що настає за звітним. Фізична особа зобов’язана до 1 серпня сплатити до бюджету суму податкового зобов’язання, зазначену в податковій декларації.
 У разі надання платнику оподатковуваного доходу у не грошовій формі чи виплати готівкою з каси податкового агента, податок сплачується (перераховується) до бюджету протягом банківського дня, що настає за днем такого нарахування (виплати, надання).
 Якщо податковим агентом оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується (не надається) платнику, то податок, який підлягає утриманню з нарахованого доходу, перераховується до бюджету податковим агентом у строки, встановлені Податковим кодексом України для місячного податкового періоду.
 Нагадаємо, порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб визначає ст.168 ПКУ.


Уникнення подвійного оподаткування фізичною особою – підприємцем
Під час нарахування (виплати) фізичній особі – підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб’єкт господарювання чи самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у цієї фізичної особи. Для цього фізичній особі – підприємцю, яка отримує такий дохід, необхідно надати юридичним особам та фізичним особам – підприємцям, з якими вона має господарські відносини, копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності. Це може бути витяг або виписка з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб – підприємців, в яких зазначаються основні види діяльності.
 У разі, якщо фізична особа – підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування, то крім вказаних документів треба надати ще й копію Свідоцтва про сплату єдиного податку.
 Платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з окремих податків і зборів, зокрема, з податку на доходи фізичних осіб. Тому для уникнення подвійного оподаткування фізична особа – підприємець повинна надати юридичним особам та фізичним особам – підприємцям, з якими співпрацює копії зазначених документів.
 Питання оподаткування доходів, отриманих фізичною  особою – підприємцем від провадження господарської діяльності висвітлене в ст. 177 Податкового кодексу України. А особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку – в ст. 297 Податкового кодексу України.

Сума коштів, сплачена за періоди навчання наступного року, не включається до податкової знижки
Окремі громадяни мають право на податкову знижку, тобто можуть повернути частину податку на доходи фізичних осіб, сплаченого протягом 2012 року із заробітної плати.
 До податкової знижки можна включити, зокрема, суму коштів, сплачених протягом звітного податкового року платником податку на користь закладу освіти за навчання платника податку та/або члена його сім’ї першого ступеня споріднення, який не одержує заробітної плати.
 Платник податку у звітному році сплатив ВУЗу суму коштів за навчальний рік. Водночас, частина семестрів у рамках такого навчального року припадає на один календарний рік, а частина – на наступний. У такому випадку сума коштів сплачена за періоди навчання наступного календарного року,  не включається до податкової знижки за звітний рік.
 Нагадаємо, податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб’єктами господарювання, - це документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених Податковим кодексом України.
 Підстави для нарахування податкової знижки зазначаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається до 31 грудня включно  наступного за звітним податкового року.
 Перелік витрат, що включаються до податкової знижки, а також  порядок нарахування податкової знижки  визначені у ст.166 ПКУ.

Основні реквізити первинних документів, що підтверджують витрати фізичної особи-підприємця
Фізична особа-підприємець, який обрав загальну систему оподаткування доходів від провадження господарської діяльності, має право враховувати витрати для визначення об’єкта оподаткування на підставі первинних документів, що підтверджують такі витрати.
 При складанні первинних документів, слід дотримуватися загальних правил їх оформлення, передбачених для ведення бухгалтерського обліку в Україні.
 Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов’язкові реквізити:

•  назву документа (форми); 
• дату і місце складання; 
• назву фізичної особи - підприємця, від імені якого складено документ;
•  зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; 
• посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
•  особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі вимоги до складання первинних документів передбачені частиною другою ст. 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями).

Нагадаємо, первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності,  визначено ст. 177 розд. IV Податкового кодексу України.