Незабутні імена. Назви вулиць.

Вулиця Чижикова названа на честь більшовика-підпільника, героя громадянської війни Макара Івановича Чижикова. Пам'ятник йому встановлено в районі Автовокзалу.

Іван Макарович Чижиков народився в Очакові в 1891 році.

Революційні події 1905—1906 років порушили спокій Очакова. З'явилися агітатори, які їздили по всьому району, розповсюджуючи революційну літературу.

Підпільний соціал-демократичний гурток був створений в Очакові. Столяр, син місцевого рибака, Макара Іванович Чижиков привозив прокламації та літературу з Одеси і був тісно пов'язаний з одеськими більшовиками. У рік страти Шмідта (1906), Макара виповнилося всього 15 років, але вже тоді він був на обліку у жандармів. Два роки потому його намагалися арештувати за провезення літератури, але за допомогою друзів-більшовиків йому вдалося уникнути арешту.

Чижиков та його товариші вели агітаційну роботу серед населення, особливо активну — серед молоді. Хлопці та дівчата обрали невинну форму зібрань — «гулянки». Місце «гулянок» доводилося часто змінювати.

У 1918 році після Жовтневої революції (1917) Макара Івановича Чижикова було призначено військовим комендантом міста, а оскільки тоді була єдиновладдя, займав ще кілька посад. Пагиб Макара Івановича Чижикова, коли йому було всього 25 років в 1919 році.

Пам'ятник встановлено в 1984 році. Автор - Ломикина О.Д., реставрація скульптора Макушина Ю.А. та архітектора Попової О.П. Лиття портретного бюста виконано на Київському художньо-виробничому об'єднанні "Художник".

У 1998 році замість викраденого бронзового напису встановлена гранітна дошка. 

Вулиця Сладкова.

Сладков Іван Давидович (1890 — 1922), радянський військово-морський діяч, учасник Жовтневої революції 1917. Член Комуністичної партії з 1911. На флоті з 1910, унтер-офіцер 1-ї статті. Був секретарем підпільної ячейки РСДРП на лінкорі «Олександр II», брав участь у створенні більшовистських організацій у Балтійському флоті, був одним із керівників Головного судового колективу РСДРП. Після повстання на лінкорі «Ґанґут» у грудні 1915 року заарештований, засуджений до 7 років каторги, звільнений у дні Лютневої революції 1917 року. Був обраний членом Петроградської, а згодом Кронштадтської ради, член Кронштадтського комітету РСДРП(б), був делегатом Кронштада в Центрофлоті. Під час Жовтневого збройного повстання керував захопленням Петроградського військового порту, а згодом був його комісаром. У листопаді 1917 року делегат Першого Всеросійського з'їзду військових моряків. З червня 1919 року — комісар фортець «Червона Гірка» і «Сіра Лошадь». З 1920 року — комендант Очаківської фортеці, згодом Маріупольського укріпленого району. З 1 квітня 1921 — комісар морських сил Республіки.

В Очакове встановлено памятник И.Д. Сладкову - «красному коменданту».

Вулиці Короткова та Дегтярева - молоді вулиці. И названи вони на честь людей, які здійснили свій подвиг у мирний час.

Віктор Михайлович Коротков льотчик 1-го класу, після училища літав інструктором на Л-29, на мою думку в Балашівському ВВАУЛі. Майстер спорту з літакового спорту на Л-29. Потім Кант (5ЦК Пуак), спочатку Л-29, потім МіГ-21. Наприкінці 80-х перевівся до полку Апакідзе. Вісім років служив інструктором у льотному училищі, підготував не один десяток льотчиків. У 1988 році - здійснилася його мрія - його перевели в бойову частину на посаду заступника командира авіаескадрильї з політичної частини. Загинув 22 червня 1988р. на аеродромі Очаків.

Олексій Ілларіонович Дегтярев летчик 1-го класу.

Сослуживці згадують його як чесну, самокритичну та скромну людину. Круглий сирота, вихований старшим братом з дитинства марив польотами. Той, хто народився вдалині про море, виявив бажання служити в морській авіації. Пілотував він докладно, обачливо, впевнено. Давалася взнаки участь у змаганнях з вищого пілотажу.

При виконанні польоту на розвідку погоди на літаку Л-39, який пілотували Віктор Михайлович Коротков разом з Олексієм Іларіоновичем Дегтярьовим, після зльоту (висота 200м) відбулася відмова двигуна. Літак падав на пляж, усипаний відпочиваючими, тому, мабуть, екіпаж вирішив не катапультуватися, а зробити вимушену посадку на поверхню моря. У процесі зниження при спробі уникнути зіткнення з баржою була втрачена швидкість. Літак під час зіткнення з водою зруйнувався, Екіпаж загинув

За виявлену мужність обидва льотчики нагороджені орденами «Червоної Зірки».

А 2 вулиці в місті, мешканців якого вони врятували ціною власного життя, були названі на їхню честь.

Маленькі часні будиночки, зелень і запах моря - це вулиця Кости Хетагурова - в одному з цих будиночків він жив вчасно заслання в Очакові.

Коста Леванович Хетагуров (1859-1906) - основоположник осетинської літератури, поет, художник, скульптор, просвітитель. За вільнолюбні вірші він був висланий з Осетії і в 1899 потрапляє на заслання в Херсон. У цей час він дуже погано почувається. Херсон Коста не сподобався: тут душно, запорошено. Він писав, що на вулицях не зустрінеш інтелігентних людей, а лише купців і торгово

Коста просить перевести його до Одеси, але туди його відпустити побоялися, дозволили переїхати до Очакова. Тут він винайняв кімнату в будинку рибалки Осипа Данилова. Хетагурову дуже сподобалися гостинні господарі, але особливо його підкорило море, яке всією своєю широтою розстилалося перед самими вікнами хати.

Хетагурова дуже зворушила краса цих місць, і він дуже шкодував, що не мав при собі барв. Тут, в Очакові, в 1899 році Коста дізнається, що у Владикавказі було видано збірку його осетинських віршів. «Осетинська ліра». Але царські чиновники та їхні осетинські прислужники ненавиділи Коста. Багато його віршів були змінені царською цензурою, деякі ж не увійшли до книги взагалі через свій революційний зміст. Закінчився термін морських купань, вихлопотаний у влади 5 серпня 1899 і Хетагуров повернувся в Херсо

В Очакові пам'ятають прекрасного поета. Саме цим дням, проведеним в Очакові, присвячено нову книгу автора А.А. Горчакова «Очаківська пристань Хетагурова», яка вийшла у 2013 році до 155-річчя Кости Хетагурова, поета, просвітителя, художника, скульптора, етнографа, засновника осетинської літератури та мистецтва.