Чарівна флейта на фестивалі мистецтв «Пасхальні зустрічі»

Мрії збуваються. Ось і дочекалися ми відкриття музичної вітальні у воєнно-історичному музеї ім. О.В. Суворова. Тепер концерти класичної музики проводитимуться не тільки у музичній школі, а і у великій залі музею. Символічно й те, що лише нещодавно, 1 квітня, Віктор Макушин був у Очакові як автор меморіальної дошки Ш. Гохману,  унікальної по своєму дизайну та виконанню. Зараз він приїхав у нової якості, як соліст Миколаївської обласної філармонії з концертом класичної та сучасної музики у рамках благодійного фестивалю мистецтв «Пасхальні зустрічі».

Треба сказати,що сім’ я Макушиних , як кажуть, династія – це, по-перше, її голова - Юрій Андрійович, народний художник України, член Союзу художників України, доцент Миколаївської філії Київського національного університету культури та мистецтв кафедри дизайну. Його роботи  у тандемі з жінкою Інною Вікторівною, а пізніше з сином Віктором прикрашають не тільки Миколаїв, а й всю область. Це монумент «Сталевий солдат» на кургані Слави у м.Нова Одеса (1975р.), пам’ ятники П.П.Шмідту(1982р.) та бригадиру Горічу у Очакові, монументально-декоративна композиція «Мауглі»  з горел’ єфом М.Леонтовича (1977р.) біля Миколаївського зоопарку.

Бюсти видатних воєначальників у Очаківському воєнно-історичному музеї теж роботи Ю.А.Макушина, а бюст Р.Г.Судковського у музеї мариністичного живопису  - І.В.Макушиної. Завдяки  Юрію Андрійовичу  майбутні покоління отримають унікальну можливість  побачити втілені в скульптурах  образи своїх видатних земляків – від «першого громадянина міста» М.Л.Фалеєва до відомих суспільних та культурних діячів 20 – 21 століть – мера В.Д.Чайки, поета Д.Д.Креміня, видавця В.А.Карнауха,  художника К.А.Головіна, доктора технічних наук, історика Ю.С.Крючкова та багато інших. У 2008р. Ю.А.Макушин видає учбовий посібник «Малюнок та час» для студентів вищих художніх учбових закладів, у якому даються практичні поради по оволодінню технікою малюнка. У 2010р. вийшла з друку книга «Миколаїв та Макушини» Л.А.Северіної, яка зібрала унікальні свідомості про видатну династію скульпторів та художників Макушиних. Свої скульптурні роботи вони роблять з будь-якого матеріалу, наприклад, монументально-декоративна композиція «Прометей»  - з нержавіючої сталі, а пам’ятник  О.С.Пушкіну  - з бронзи та граніту, «Кора» (2991р.), «У озера» (1991р.), «Розп’ яття» (1993р.) – з дерева, «Кора» (Ольвія-1991р.), «Шевченко» (Новий Буг-2000р.) – з граніту,  «Моя душа – віолончель» (1994р.) – з песчанику, як і «На хвилях часу» (Житомир-1995р.). Як то кажуть, місто  повинно говорити меморіальними дошками, так  місто Миколаїв говорить дошками Макушиних. Їх витвори  - меморіальні дошки О.С.Пушкіну (1987р.) та  В.В.Верещагіну (1987р. ) - з бронзи, В.М.Гаршину (с.Лимани-1987), маршалу Жукову (2002р.), М. Аркасу (2004р.)- з граніту, «Хорони нас, Боже»-з червоного дерева та багато інших.
Віктор Макушин з дитинства малював та ліпив у майстерні своїх батьків, з 5 років брав участь у дитячих виставках. Підлітком він виліпив скульптурний портрет батька, чим вразив, навіть, іменітих майстрів. Віктор вчиться у музичній школі по класу фортепіано та середній з інтенсивною англійською мовою .Закінчив середню художню школу ім.Б.В.Іогансона у Ленінграді, а потім Санкт-Петербурзький  академічний  інститут живопису , скульптури та архітектури ім.І.Репіна. У 20 років стає членом Національної Спілки художників України. Вісім років викладав  в університеті культури та мистецтв. У 2008р. вийшов з друку прекрасний альбом живопису з 96 репродукціями його картин. У 2009р. відбулася презентація його учбового посібника  «Малюнок  у пространстві та часі».

Герої його скульптурних робіт -  Г.О.Потьомкін,  В.М.Чорновол,  директор Чорноморського заводу М.Н.Олександров, десантники-вільшанці, будівники гліноземного заводу – це пам’ ятники нового тисячоліття, як і сам Віктор – представник нового покоління художників, дуже яскравий серед своїх сучасників. Як і батько, він теж працює з різними матеріалами.

Монументально-декоративні композиції «Музика усіх часів» (1992р.) - з граніту, «Скіф» (Ольвія-1991) - з песчанику, як і «Мелодія степів» (Житомир-1995),  «Свята книга» (Солотвіно-2001) - з ізвестняку. Меморіальні дошки Г.Потьомкіну, І.Бабелю, М.Олексанрову, В.М.Гаршину, В.В.Рюміну, С.Д.Колосову,  К.Х. Кнорре –  з граніту та мармуру.

У 2002р.  Віктор Макушин стає солістом Миколаївської обласної філармонії. Флейта з людським голосом у  його руках  чарує та приваблює людські серця звуками радощі та суму, смерті та нового народження. В  цьому можна було переконатися і на концерті в Очакові, який не може  залишити байдужим своєю історією творчу особистість. В стінах воєнно-історичного музею флейта звучала зовсім інакше, ніж у музичній школі. Велика зала, інша акустика, набагато більше слухачів. Приїхали, навіть, учасники літературного форуму, привезли свої нові вірші. А у деяких поетичні строки  народжувалися прямо на концерті під впливом чарівних звуків. В. Моцарт у виконанні Віктора Макушина  звучить особливо піднесено, ніби відірвавшись від землі. Не кожен музикант  може так витончено виконати цю небесну музику і передати тонкощі моцартовської агогіки, динаміки та артикуляції.

Цьому видатному віденському класику присвячено багато поезії, де йдеться  про загадкову долю музичного генія, яка нікого не залишає байдужим. Блискуча фантазія для флейти та фортепіано на теми опери Ж.Бізе «Кармен» французького композитора та флейтиста-віртуоза початку 20 ст.  Франсуа Борна звучала зовсім по-іншому. Це – відома музика, всі знають сюжет цієї опери, тому без слів все зрозуміло. Невідома п’ єса аргентинського композитора 20 ст. Астора Пьяццолли «Кафе 1930» була виконана бездоганно у аранжировці відомого миколаївського музиканта Дмитра Журавля. 66 сонет В. Шекспіра тільки загострив сприйняття цієї музики, як і поезія талановитої миколаївської поетеси Марини Матвеєвої, яка насправді – професійний музикант.

Ведуча концерту кандидат історичних наук Ганна Макушина давала дуже точну характеристику кожному твору, стилю та композитору, розкриваючи сутність шедеврів світових класики. Вперше виконувалася джазова сюїта у семи частинах французького композитора-піаніста 20 ст. Клода Боллінга, який створив новий стиль «джазо-класику», виступаючі з класичним флейтистом Ж.П.Рампалем. Ми дуже хвилювались, що тяжко буде слухати без перерви всі 7 частин, тим паче, що деякі слухачі вперше прийшли на такий концерт. А він тримався майже півтори години. Але по завершенні публіка не розходилася, ми ще довго спілкувалися, ділилися враженнями. Директор музею Ф.І. Віхерко вручив подяки кожному учаснику, навіть, Марині Саакян, яка приймала участь в багатьох музично-просвітницьких заходах музею як скрипалька.

Цінні подарунки від Княжого дому Горчакових вручив Андрій Анатолійович Горчаков. Букети квітів та вдячні оплески, слова подяки від слухачів, яких вразила музика… З літераторами домовилися, що на наступний концерт вони прийдуть з новими творами і теж приймуть участь у концертній програмі.

Ганна Компанієць з почуттям вдячності прочитала вірш, який створила саме на концерті:

А музыка все льется водопадом, то умолкая, то взлетая ввысь.
И звуки , нежно сердца достигая, божественным лучом пронзают жизнь.
И я в волшебном мире этих звуков, Светлана, Виктор, вас благодарю.
Я ощущаю радость, счастье, муки, да, я, наверно , классику люблю.
Как-будто в сказке, в мире озаренья, я слышу это чудо - божество.
Спасибо за чудесные мгновенья, ведь музыка – есть Бог и волшебство!

Робулець С.О.,
керівник Очаківської філармонії