Легенди Рибаківки
Серед безмежних степових просторів на березі Чорного моря розкинулось невеличке село з простою назвою — Рибаківка. Заснував його турок українського походження Аджі Гасан (народжений від українки). Після підписання Ясського мирного договору з Турцією село одержало назву Аджіяска.
Аджі Гасан був улюбленим племінником володаря Ачі-Кале (Очакова). Він мав прекрасну пам'ять, добре вчився, володів багатьма мовами. Володар Ачі-Кале часто запрошував Аджі Гасана до себе в гості і дуже пишався своїм племінником. Одного разу крізь вузьке вікно вітальні володар показав юнакові свій гарем. Аджі Гасан серед численних жінок примітив струнку дівчину років сімнадцяти. Хлопець поклявся собі, що викраде ту красуню. Він заплатив євнуху, щоб той вивів дівчину до вказаного місця. Та слуга розповів своєму володарю про намір Аджі Гасана. Вночі охоронці влаштували засідку, і Аджі Гасана впіймали. Хлопця жорстоко катували, а потім зв'язали по руках і ногах волосяними канатами. Володар Ачі-Кале звелів привести дівчину, яка навіть не здогадувалася про нещасливе кохання Аджі Гасана. Красуня злякалася від побаченого. Її прив'язали до скривавленого Аджі Гасана. Обох поклали в шестивесловий баркас і вночі вивезли з міста під стрімкі глиняні кручі. Відпливаючи, володареві слуги зі сміхом промовляли: «Не забудьте нагодувати вовків».
Дійсно, в ті часи в прибережних зонах водилось безліч вовків, їхнє голодне завивання чулось кожної ночі. Всіх невільників, злодіїв, втікачів після покарання згодовували саме їм. Така ж доля чекала і двох молодих людей, приречених на смерть.
Першою проти того стала дівчина. Вона перегризла свої пута, потім звільнила хлопця та стала обливати його рани водою. Прийшовши до тями, Аджі Гасан розповів юній красуні про все, що сталося. Через кілька днів до парубка почали повертатися сили, і вони разом стали будувати житло. Їжі тут було вдосталь: в очереті — безліч дикої птиці, у воді — риба, на полі — дикий горох та злакові рослини.
Одного разу, зовсім випадково, місцеві рибалки в долині ріки Бірюзень зустріли молоду пару з двома дітьми — хлопчиками. Ця звістка дійшла до володаря Ачі-Кале, і він надіслав в подарунок Аджі Гасану тридцять овець і коня зі збруєю. А ще прислав двох бабусь, які б доглядали дітей, доїли овець, готували їжу. П'ятдесят прибулих солдат збудували Аджі добротний дім, кошару для овець, повітку для корму худоби, викопали зернові ями.
Аджі Гасан зажив новим життям. У нього було скільки завгодно поля для випасу худоби, гарні врожаї пшениці, ячменю, проса. Зростала і отара від приплоду. Та за подарунки господареві треба було відслужити. Тоді володар і наказав Аджі, щоб той збудував підземну в'язницю для утримання жінок-бранок.
Копали підземну в'язницю невільники, привезені на кораблях з Африки. Це було потрібно, щоб про споруду Гаплик ніхто не знав. Кожен рік у в'язниці перебувало до п'яти-шести тисяч жінок-бранок. Вони знаходились тут до тих пір, поки з Кафи приходили кораблі, щоб відправити їх на світовий ринок, як «живий товар».
Село Аджіяску перейменували на Рибаківку після 1945 року.
О. Замша
P.S.: Между Рыбаковской и Очаковом находится мыс Аджияск с его таинственным гротом
Газета «Очаківський тиждень» №90 от 29.09. 2019 г