Очаков Пансионат Надежда

Свято з нотами надії і турботи… (Екологічні проблеми Кінбурнської коси)




13 червня Кінбурнська коса, а саме, головна рекреаційна дільниця НПП «Білобережжя Святослава» – Кінбурнська стрілка опинилася в центрі уваги керівництва Миколаївської області, громадськості, обласних та всеукраїнських ЗМІ. Приводом стало завершення монтажу понтонного причалу і відкриття нового транспортного сполучення компанією «Нібулон», керівник Вадатурський О.О. Тепер на Кінбурнську косу можуть щоденно курсувати судна типу «Ракета», річкового класу морехідності на 75 посадкових місць, з Миколаєва та Херсону і улюблене місце відпочинку очаківців стане доступним жителям цих міст та й не тільки.


Причалює Ракета

Під час урочистого відкриття маршрутів, які в повному обсязі будуть функціонувати з кінця червня, виникли гострі робочі питання, що емоційно поставили жителі Очаківського району головам одразу двох обласних адміністрацій – Олексію Савченко та Андрію Гордєєву.


О.Вадатурський, О.Савченко, А.Гордєєв на Кінбурні

Насамперед, простих громадян турбує наступне: відсутність доріг на Кінбурні, полігон ТПВ, відсутність роботи, неможливість зайняття рибальським промислом у законом встановленому порядку та ще багато інших болючих питань що важливі для місцевої громади.


Голова ОДА цікавиться екологічними проблемами у директорів парків Ю.Козловського та З.Петровича

Список цих питань ми продовжимо (і не всі вони, до речі, повинні вирішуватись головами ОДА). Ці питання виразніше постають з таким без сумніву позитивним та значущим фактом, як створення, нарешті, цивілізованих умов по причалюванню для відвідувачів рекреаційної дільниці на Кінбурнській стрілці. Адміністрація парку повинна зараз оперативно знайти практичні варіанти вирішення проблем, до яких може привести зростання потоку відвідувачів. Потрібно враховувати, що екосистеми Кінбурна взагалі вразливі, а шпильова її частина вкрай вразлива і, у разі збільшення антропогенного тиску з одного боку та при відсутності прийняття своєчасних організаційно-інженерних заходів, це може стати загрозою для існування її корінних мешканців, а саме як представників флори і фауни, так і всього літорального приморського комплексу.

Наголосимо на головних питаннях, які потребують вирішення вирішення:

Перше. Тверді відходи. Ця проблема взагалі загострена на Кінбурнській косі небажанням місцевої влади (Покровської сільської ради), а, відповідно до чинного законодавства, саме вона повинна займатись створенням полігону ТПВ, (у сучасному вигляді це вже повинен бути пункт переробки відходів), організацією його функціонування і відповідно комунальної служби. «Страусина» позиція влади в цьому питанні, тим більше, що піску для цього на косі вистачає, призвела до того, що добросовісні жителі і організації населених пунктів Покровське, Покровка та Василівка здійснюють вивіз на полігон ТПВ у смт. Гола Пристань за 70 км від його утворення. Недобросовісні та зубожілі утворювачі відходів викидають сміття в кращому випадку за огорожу, в гіршому в ліс, улоговину і т.д., допомагають в цьому такого ж рівня екологічної свідомості деякі відвідувачі парку. Але національний парк, зрозуміло, змушений вивозити відходи за ті ж 70 км і окрім того завдяки небайдужим громадянам у 2015-16 роках, зумів попутно ліквідувати декілька стихійних сміттєзвалищ ще минулого сторіччя. Парк також активно впроваджує сортування відходів, їх пресування та вторинний обіг.


Відправка сортованих відходів

Проблемою залишаються органічні відходи, вірніше той факт, що законодавчо не визнано можливість їх компостування – те що робить кожен другий добрий господар у себе на присадибній ділянці. Проте, хай не ідеально, але система роботи з ТВ (твердими відходами) парком все ж таки відпрацьована і навіть при збільшенні числа відвідувачів у 1,5-2 рази є впевненість, що це питання, не зважаючи ні на що, буде вирішене.

Друге. Рідкі відходи. Одразу скажемо, що існуючі зараз на дільниці дерев’яні туалети з вигрібною ямою, та перестановкою їх на нові місця по мірі заповнення, адміністрацію парку не влаштовують.

Туалети на Кінбурнській косі
Ретро-туалети

На жаль, не вирішує проблеми і придбання біотуалетів: по-перше на палаючому сонці вони стають аналогом мікросауни і, головне, на Кінбурні відсутній повний цикл видалення робочих блоків. Вихід в побудові вигрібних ємностей, згідно вимог Водного Кодексу України, або створення сучасних локальних каналізаційних мереж. В останньому випадку потрібні значні кошти, якими парк, на жаль, не володіє. Зараз ми активно вивчаємо позитивний досвід роботи з рідкими відходами на природних територіях закордонних парків, але прийнятних аналогів поки що не знайдено. То ж чекаємо і на ваші пропозиції, небайдужі наші читачі.

Третє. Збереження літоральної смуги та рослинності. У національному природному парку розроблено як методичні рекомендації, так і накопичено деякий практичний досвід в цьому напрямку. Питання збереження прибережного захисного літорального валу http://www.ochakiv.info/articles/5747512820367360 гостро постало після грудневого шторму 2012 року, коли у пониження валу, в місцях переходів відпочивальників прорвалися води Чорного моря, що призвело до затоплення солоною водою низинних територій та зміни перебігу природного процесу на них в наступних періодах. Проблема може бути вирішена при побудові дерев’яних переходів від причалу до пляжної зони та перехідних містків через сам літоральний вал. В разі пошкодження валу – оперативне встановлення накопичувальних загорож з подальшим підсівом або підсадкою рослин-піскозакріплювачів.

Відновлення літорального валу на Кінбурнській косі
Так відновлюється літоральний вал

Це також потребує коштів, нехай не таких значних, як на створення локальних каналізаційних мереж. Парк все ж таки розраховувує, що компанія «Нібулон» проінвестує даний екопроект в рамках традиційних для неї проектів соціального партнерства.

Четверте. Питання збереження спокою та традиційного характеру перебування місцевих жителів – представників дикої природи. Насамперед це стосується полівидового скупчення птахів на шпилю коси. Ми часто спостерігаємо, коли натхненні гості-туристи звідусіль, в намаганні відвідати шпиль, кінчик коси, розганяють при цьому місцевих жителів-птахів. Птахи, а серед них є види, занесені до Червоної книги України, розлітаються тільки невдоволено клекочучи, кракаючи та каркаючи нахабам у відповідь, що викликає у останніх тільки додаткове захоплення. Під моніторингом працівників НПП також знаходиться місце гніздування крячка малого, що знаходиться на шляху до шпиля.


Гнізда крячка малого на Кінбурнській стрілці

Хоча основне гніздування виду закінчується до початку рекреаційного сезону, але бувають і пізні виводки ще на початку липня. Тут питання як до служби охорони парку по охороні місць гніздування, так і в огородженні їх як від нападів хижаків, так і від турбування людей. Ідеальним положенням, таким щоб гармонізувало як туристичні і естетичні запити відвідувачів, так і життєві потреби птахів, є створення спостережного (оглядового) пункту за птахами на старій бетонній баржі , на допустимій відстані від птахів, і це, на жаль, також потребує вкладення коштів.

А ось що можна зробити без витрати коштів? Звертаємося до вас, дорогі відвідувачі Кінбурна, як нинішні, так і прийдешні. Насамперед, в ідеалі, забрати за собою на материк залишки та обгортки від власних перекусів та пікніків, пусті пляшки, якщо це дуже тяжко, то хоча б викинути їх в сортованому вигляді. Перейти літоральний вал обережно через місток, не розводити багаття в літоральній зоні та в необладнаних пожежонебезпечних місцях. Пройти без галасу по береговій лінії до бетонної баржі, помилуватись звідти за інтригуючим шпилем коси, та не сполохати птахів на ньому.


Тут вже потрібно зупинитись

І взагалі, фантастична пропозиція: забрати на зворотньому шляху зі шпиля до місця видалення, небажані подарунки моря – як то пластикова пляшка або інший легкий пливучий непотріб. Від вказаних дій ваш відпочинок не стане менш яскравим, але ви тоді точно на справжніх підставах можете вважати себе причетними до значної справи – збереження перлини Півдня – Кібурнської коси і на ній, на самій перлині, такого своєрідного діаманту, її кінчика – шпиля, вістря, можна назвати як завгодно цю унікальну місцину. Хороший значний крок для нас, для нашого комфортного відвідування цієї непересічної в природному та найбільш значної на Півдні України в історичному плані території, зробила компанія «Нібулон». Але це тільки крок і він повинен стати потужним поштовхом на шляху впровадження цивілізованого (тут доречно) європейського підходу до організації літнього відпочинку – не на шкоду Кінбурну і його рекреаційним зонам, а, навпаки, застосовуючи технологію збереження, як це не дивно, поки що може прозвучати для багатьох із нас.

Довідково: Кінбурнська стрілка – важлива ланка приморського екокоридору, місце масової концентрації тисяч особин птахів під час сезонних міграцій та гніздування десятків пар. Під охороною парку знаходяться рідкісні види птахів, внесених до Червоної книги України – пухівка, пісочник морський, чоботар, крячок малий, кульон великий та середній, кулик-сорока та інші. Шпиль стрілки слугує місцем відпочинку біля 500 особин рябодзьобих крячків, сотень, частіше тисяч особин бакланів великих та мартинів жовтоногих та звичайних, куликів та інших рідкісних видів птахів.

Науковий відділ НПП «Білобережжя Святослава»