«Талантливая жизнь, спрессованная емко»




16 серпня у Очаківському військово-історичному музеї ім. О.В. Суворова відбулася презентація книги «Сергей Страшный: талантливая жизнь, спрессованая емко», основаної на спогадах, щоденникових записах, листах (його мама, на щастя, зберегла усі воєнні листи Сергія Варфоломійовича), наукових статтях, нотатках та інших документах С.В. Страшного, укладачем якої є його син Олександр. А ще видання ілюстроване родинними фото, кольоровими копіями живописних творів С.В. Страшного, доповнене його віршами та спогадами про нього.

   

– Ця книга, - зазначила, відкриваючи захід, завідувач музею А.Ю. Захарова, – життєопис та творчий спадок непересічної особистості, якою був Сергій Варфоломійович Страшний – лікар, краєзнавець, громадський діяч, художник, музикант, поет. Анжеліка Юріївна запросила до слова Олександра Сергійовича Стражного, який запропонував розпочати розмову про Сергія Варфоломійовича з аудіозапису його вірша «В модном баре» у власному виконанні автора.

   

Як розповів Олександр, у долі тата частково повторилася доля його предків: нащадок по батьківській лінії козацького джури Страшного, що відзначився у 1606 році під Кафою у бою за визволення християн-невільників з турецького полону та по материнській - голови Єлисаветградської міської думи Івана Проніна, якому вдалося домогтися виділення 100 тис. карбованців з державної казни для відновлення міста після значної пожежі у 1798 році, Сергій Страшний виявив героїзм у боях на підступах до Берліну у 1945 році та домігся виділення з державної казни у 1960 році кількох десятків мільйонів карбованців на будівництво в місті Очакові курортної зони.

А предки його були людьми незвичайними: мати була особисто знайома з першим українським Президентом Михайлом Грушевським та грала на сцені у спектаклях Саксаганського разом з неперевершеною Заньковецькою, батькові вдалося втікти з-під розстрілу за вироком Нестора Махна, дядько Петро Тананайко навчався разом та дружив з Михайлом Булгаковим. То й Сергій від них не відставав, - у молоді роки грав у спектаклях Московського академічного музикального театру ім. Станіславського і Немировича-Данченка, а на фронтах Другої світової у 20 років став комсоргом батальйону та у званні сержанта був призначений на капітанську посаду і разом з товаришами по службі отримав 12 подяк від Верховного Головнокомандувача, по війні у складі Червонопрапорного ансамблю пісні і танцю виступав з концертами у кращих залах Відня, Праги, Баден-Бадена, пізніше, як науковець-дослідник брав участь у 11 конференціях та симпозіумах, зокрема й міжнародних.

А ще, за іронією долі, Сергій Варфоломійович народився у день смерті Леніна – 21 січня 1924 року (з приводу чого не раз жартував, що, мовляв, один геній помер, а інший народився), а меморіальну дошку  на його честь в Очакові відкрили через кілька днів після демонтажу пам'ятника вождю пролетаріату.

   

Олександр Сергійович зупинився на важливих етапах з біографії тата, відображених у книзі – дитячих та юнацьких захопленнях, участі у підпіллі та воєнних роках (на фронт він пішов добровольцем), навчанні у медичному вузі, лікарській кар'єрі, зокрема й у нашому місті, та розбудові у Очакові курортної зони, а його дружина Тетяна зачитувала цікаві уривки з неї. Також Олександр Стражний (це літературний псевдонім Олександра Сергійовича) читав вірші Сергія Варфоломійовича, виконавши під гітару пісню на один з них.

Слід відзначити, що мова спогадів – надзвичайно виразна, живописна, і разом з тим – інтелігентна, абсолютно літературна (Олександр Сергійович назвав її «стилем Буніна», і дійсно, дуже схоже на мову цього письменника-класика). Сергій Страшний писав про все, свідком чого був, дуже щиро і чесно, без ідеологічного нальоту (властивого певним спогадам радянських часів), зокрема про воєнні роки – не лише про героїзм наших воїнів, а й про конфлікти радянських військ з союзниками, про бездушність та авантюризм деяких командирів, що посилали бійців на вірну смерть та ін. А ще (і це теж прослідковується у книзі, і було підтверджено усіма, хто близько знав його) Сергієві Варфоломійовичу протягом усього життя було притаманне особливе ставлення до жінки – чисте, романтичне й одухотворене.

Взагалі, Сергій Страшний був людиною надзвичайно талановитою, він мав жагу до життя, його цікавило багато речей, і в усьому він намагався дійти до суті, знайти щось цікаве, своє. На 5-му курсі медичного вишу він вже самостійно зробив свою першу, досить складну хірургічну операцію, а на 6-му читав лекції з досліджуваної ним теми не лише студентам, а й викладачам. Та не став будувати наукову кар'єру, а поїхав на периферію розбудовувати там медичну галузь

Приїхавши до Очакова, він почав досліджувати кліматичні умови, властивості місцевих лікувальних грязей, загорівся ідеєю розбудувати тут курортну зону і наполегливо почав домагатися втілити її в життя. А ще Сергій Варфоломійович зацікавився історією нашого міста, і першим оприлюднив краєзнавчі матеріали батька Р.Г. Судковського – Г. Судковського.

Про все це говорив не лише Олександр Сергійович, а й усі, хто виступав зі спогадами про нього – С.І. Коржова, Л.І. Чечельницька (батьки якої товаришували з родиною Страшних) та інші, зазначаючи, що Сергій Варфоломійович був значущою особистістю для Очаківщини, залишивши свій слід в медицині, історії, культурі краю, тому книга про нього має надзвичайну цінність для сучасних очаківців та їх наступних поколінь.

На завершення Олександр Сергійович, процитував уривок з віршу батька «Автопортрет», що винесений у заголовок книги та може слугувати підсумком його спогадів:

«Мой труд окончен, им весьма доволен я,
Пусть он всю жизнь мою, спрессованую емко,
Представит любознательным потомкам
На суд о смысле бытия».

Також він подякував С.І. Коржовій, А.Ю. Захаровій, О.І. Барану, А.А. Горчакову, С.О. Біляєвій, В.М. Гончарову та усім іншим, хто допомагає зберігати в Очакові пам'ять про його батька, і подарував тим з них, хто був присутній на заході, презентовану книгу, а також, подарував її до районної і міської бібліотек (до речі, працівниками міської бібліотеки до презентації книги був підготовлений огляд книг Олександра Сергійовича «Літературна мозаїка Олександра Стражного»), бібліотек Чорноморської і Куцурубської ОТГ, Очаківської районної лікарні (працівники якої на чолі з головним лікарем О.В. Степановою прийшли вшанувати пам'ять про колегу), редакцій районної і міської газет, й усім, хто особисто знав Сергія Варфоломійовича, зі своїм дарчим написом.

Л. Кочмар
Газета «Чорноморська зірка» 24.08.2018р. №35

Читать больше о жизни С.В. Страшного

Талантливая жизнь, подаренная людям. Часть 1  
Талантливая жизнь, подаренная людям. Часть 2