Кінбурнська коса — лакмусовий папірець справедливості
Очаківська РДА незаконно віддала в приватні руки ділянки, розташовані в межах об’єкта природно-заповідного фонду - регіонального ландшафтного парку «Кінбурнська коса». Таке рішення, за поданням прокуратури Миколаївської області, 19 травня поточного року ухвалив суд, скасувавши незаконні розпорядження Очаківської РДА і визнавши недійсними акти на право приватної власності на земельні ділянки, розташовані на Кінбурні.
Загальна площа зазначених ділянок становить дев’ять гектарів. Основний аргумент прокуратури - зазначені землі мають особливу екологічну та наукову цінність і їх заборонено передавати в приватну власність.
«До того ж, на земельній ділянці, яка входить в прибережні захисні смуги Чорного моря і озер, ростуть численні рослини, занесені до Червоної книги України, в тому числі унікальне орхідне поле», - вказується в позові. Такі аргументи суд підтримав у повному обсязі і задовольнив позовні вимоги.
Кінбурнська коса є дійсно унікальним місцем нашої держави. Це один з найчудовіших куточків Миколаївщини. Тут, з найдавніших часів і до сьогодні збережений майже в первозданному вигляді світ тварин та рослин. Ширина коси - від декількох метрів до 10 км, а простягається вона на 40 км по території Миколаївської та Херсонської областей.
Весна на Кінбурні рання, літо - спекотне, осінь - суха і тепла, зима - не холодна, найчастіше без снігу. Через те, що Кінбурнська коса з одного боку омивається морською водою, а з іншого-дніпровською, а суша вкрита сосновим лісом і різнотрав’ям, створюється унікальний мікроклімат, в умовах якого росте велика кількість цілющих трав.
Кінбурнську косу ще називають «аптекою під відкритим небом». Там росте понад 500 видів трав’янистих рослин, 15 видів ендемічних квіткових рослин. Деякі види включені до Червоної книги України: зозулинець болотний, крапковий і пахучий, ясколка Шмальгаузена, козлобородник дніпровський, пісчанка Зоза. Наявні доволі великі запаси лікарських рослин: тмін піщаний, алтей лікарняний, золототисячник малий та інші.
На Кінбурні близько 150 озер (30 років тому їх було понад 250). Вони, здебільшого, мілководні. Влітку - просто гарячі.
В деякі з цих озер заходить на нерест риба - понад 40 видів.
На Кінбурні є також озера з лікувальною гряззю, що за своїми властивостями не поступається лікувальному ефекту від процедур в Мертвому морі.
Волижин ліс на Кінбурнській косі - одна зі складових Чорноморського біосферного заповідника. В Волижиному лісі переважають вільхові, осинові та вільхово-осинові колки. На галявинах росте дуб звичайний (помните Пушкинский дуб из Лукоморья), в’яз листоватий, а також глід, осина. В підліску ростуть жостер проносний і бузина чорна. Дерева тут рясно оповиті хмелем та диким виноградом, що нагадує субтропічний ліс з ліанами. В трав’яному покрові розповсюджені осот польовий, кропива дводомна, посконник конопляний. Часто зустрічаються деревій звичайний, осока прибережна, стоколос безостий, золотушник звичайний, ожина сиза, плетуха звичайна та ін. Повсюди ростуть гриби.
Орхідне поле в околицях села Покровка - одне з найбільших в Європі.
Розповідаючи про Кінбурнську косу, важко обійтись без пафосних епітетів. Це дійсно унікальне місце. Унікальне своєю історією, природою, ландшафтами.
Саме через це, у 1992 році рішенням Миколаївської обласної ради, за допомогою вчених О. Деркача і Є. Тарощука тут був створений перший в Україні регіональний ландшафтний парк «Кінбурнська коса», площею 17 890,2 га.
Через сімнадцять років, у 2009-му, указом президента України Віктора Ющенка з метою збереження, відтворення і раціонального використання цінних природних та унікальних комплексів та об’єктів степової зони, що мають важливе природоохоронне, рекреаційне і культурно-освітнє значення, тут був створений Національний природний парк «Білобережжя Святослава» (звідки взялася ця назва читаємо тут) з територією в 35 223,15 га земель державної власності.
На Кінбурнській косі розташовані три села: Василівка, Покровка і Покровське. Території цих населених пунктів не входять до складу заповідних земель. Саме на території сіл останніми роками досить успішно розвивається туристичний бізнес. Щоправда, ведеться він загалом у приватних садибах, де, як гриби, зростають кількаповерхові будівлі без офіційної реєстрації об’єктів відпочинку.
Про розвиток туристичного бізнесу на Кінбурні точаться розмови у високих колах державних установ. Чимало приватних інвесторів готові вкладати власні кошти в офіційний розвиток туризму на косі. Проте, екологи вже сьогодні б’ють на сполох, адже на Кінбурнській косі абсолютно відсутні очисні споруди. Приватні ж садиби обмежуються звичайними фільтраційними ямами, які знезаражують хімічними препаратами.
Не менш важлива проблема Кінбурнської коси - побутове сміття.
Проблема сміття на Кінбурнській косі, як і всюди на Миколаївщині, потребує негайного вирішення на найвищому рівні. А поки що екологи-активісти, працівники НПП «Білобережжя Святослава» разом із громадськими організаціями та учнями шкіл проводять акції з прибирання коси по декілька разів на рік, власноруч очищаючи територію парку від наслідків відвідування туристів.
На щастя, активному розвитку туризму на косі заважає відсутність асфальтових доріг, що унеможливлює приток великої кількості відпочиваючих суходолом. Захисники природи відверто радіють такій віддаленості Кінбурнської коси від цивілізації.
Радіють вони і торжеству правосуддя, коли державні установи, що стоять на сторожі законності, демонструють не на словах, а на ділі боротьбу з будь-якими проявами корупції. Особливо, якщо дійсно йдеться про розбазарювання і нецільове використання заповідних земель, яких в нашій державі останніми роками, на жаль, стає все менше.
Стояти на сторожі заповідних територій спільно з природоохоронними організаціями - завдання кожного державного чиновника.
Голова Миколаївської облдержадміністрації Олексій Савченко 18 травня також провів нараду щодо використання унікальних кінбурнських земель - цього разу на території Національного природного парку «Білобережжя Святослава».
У засіданні взяли участь заступники голови ОДА Віталій Кіндратів та Валентин Гайдаржи, керівництво Національного природного парку «Білобережжя Святослава», Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, управління з питань молоді та туризму ОДА, ГУ Держгеокадастру в області. Темою наради високопосадовців області став розгляд можливостей відновлення роботи молодіжного табору «Кінбурн Кемп», засновником якого є Євген Лютер.
«Кінбурн Кемп» заснований у 2013 році як наметовий табір на Кінбурнській косі на території Національного природного парку «Білоберіжжя Святослава». Розташований він на морській стороні -1,5 км від морського пірсу у бік с.Покровка.
«Кінбурн Кемп» - таке собі невеличке еко-поселення в літній період на лазурному березі моря в екологічно-чистому куточку України. Власники «Кінбурн Кемпу», популяризуючи його в інтернеті, розповідають про привабливі напрямки діяльності - проведення еко-фестивалів, спортивних ігор, семінарів та квестів. Та найголовніший напрямок діяльності молодіжного табору - життя в гармонії з природою.
При цьому, чомусь засновники табору щоразу забувають поінформувати своїх потенційних відвідувачів, що розташований він на території Національного природного парку, відвідування якого чітко регламентоване законодавством, проживання - тим більше.
Як засвідчують обізнані місцеві жителі, за останні роки роботи «Кінбурн Кемп» відвідало близько 2 000 чоловік з різних кінців нашої країни та світу.
Мабуть, нікому не потрібно пояснювати, що перебування такої кількості людей на морському узбережжі і їх «життя в гармонії з природою» на не обладнаній відповідними санітарними умовами території, залишає по собі очевидні наслідки. Відвідувачі «Кінбурн Кемпу», захоплені природними пейзажами Кінбурнської коси, лагідним морем і літнім сонцем, активно залишають в Інтернеті свої враження на кшталт «краса Кінбурнської коси так вражає, що забуваєш про те, що доводиться жити без елементарних санітарних умов» або «и пусть тут не развита инфраструктура, но тут, безусловно, красиво».
«Для комфортного перебування в кемпі, - пишуть рекламодавці табору, - встановлено етнічне житло (тіпи), інші види житла, зустріти які можна тільки на косі (авторські споруди). Перебуваючи на косі ми намагаємося готувати їжу, вирощену або здобуту на цій території, що дає людям можливість вживати екологічно чистий продукт (овочі, молоко, яйця, хліб, м’ясо, рибу)».
Розповідають вони і про особливу енергетику, якою володіє Кінбурська коса: «В цілому у світі є декілька місць, що мають особливу енергетику. Частина з них розташовані в Азії. Не знаючи свого краю, частенько, ми вирушаємо за новими відчуттями куди - чимдалі. Кінбурнска коса - це місце, потрапляючи у яке змінюється свідомість та світовідчуття. Усі звички цивілізації і переконання перестають працювати. Коса, як інша планета, де все неприйнятно або прекрасно, де начебто ті ж люди, але ми немов з різних галактик. Це недобре і не погано, це просто факт. «Кінбурн Кемп» створений для того, щоб ти міг подарувати цьому світу краще, що є в тобі».
Не важко здогадатись, які «подарунки» залишені на Кінбурні після його відвідування, можуть порадувати світ і тих, хто приїде на узбережжя після проживання на ньому 2000 людей без належних санітарних умов.
До речі, організатор Кемпу Євген Лютер є членом комітету громадської ради з природно-заповідної справи Міністерства екології. На цю досить привабливу посаду він обирався завдяки онлайн голосуванню через мережу Інтернет, задекларувавши перед активними захисниками природи свої плани щодо захисту заповідної території Кінбурнської коси від незаконної економічної діяльності та знищення екології.
Цікаво, що в жовтні 2016 року Євген Лютер був притягнутий Очаківським міськрайонний судом до адміністративної відповідальності за порушення правил охорони та використання територій і об’єктів природно-заповідного фонду.
У справі йшлося про те, що керівник кемпінгу «Кінбурн Кемп» Є.В. Лютер у с. Покровське Очаківського району в урочищі «Зелені кучугури» влаштував захоронення відходів у прибережній смузі Чорного моря. Він викопав декілька ям, які використовував під туалети та закопував відходи з харчоблоку, порушуючи правила охорони та використання територій та об’єктів природно-заповідного фонду України. Євген Лютер оскаржив це рішення, але суд апеляційної інстанції залишив рішення Очаківського суду в силі.
Факт неналежного поводження з побутовими відходами був встановлений місцевими екологами.
Після цього Євген Лютер на правах члена громадської ради та комітету з природно-заповідної справи Мінекології, підняв питання про необхідність привести в порядок всі документи Нацпарку «Білобережжя Святослава», який зараз, на його переконання, працює на напівзаконних підставах. Про це він повідомив у офіційному зверненні і голову Миколаївської ОДА Олексія Савченка. Звернувся Лютер і до очільника області зі скаргою на дії невідомих осіб, яким, мабуть, набридло спостерігати за тим, як унікальне чорноморське узбережжя нівечиться такими собі «еко-активістами» і вони вирішили діяти, зруйнувавши на початку травня дерев’яні конструкції молодіжного табору, розташованого на унікальних українських землях.
Організатори табору кажуть, що це зроблено руками представників Національного парку і є помстою за активність організатора, який намагався розібратись у тому, як функціонує структура нацпарків. Керівництво національного та регіонального парків запевнили представників влади у своїй непричетності до цього інциденту.
Голова Миколаївської облдержадміністрації Олексій Савченко запросив на нараду керівника Національного природного парку «Білобережжя Святослава» Юрія Козловського і поставив йому декілька запитань щодо особливостей функціонування та побудови табору «Кінбурн Кемп» на території Національного парку. При цьому Олексій Савченко відзначив свою принципову позицію щодо важливості відновлення «Кінбурн Кемпу» для можливостей відпочинку учасників АТО та оздоровлення дітей. Він доручив своїм підлеглим відпрацювати план дій та визначити терміни, необхідні для відновлення молодіжного табору.
Відомо, що з боку засновника «Кінбурн Кемпу» стосовно інциденту не було подано заяви до правоохоронних органів. Можливо через те, що приватне підприємство, до якого має відношення Євген Лютер, з 2015 року не подавало податкової звітності. При цьому організатори кемпу, кажуть, що працювали офіційно, згідно з умовами договору, який підписують кожного року з Очаківським лісогосподарством.
Важко зрозуміти, як активісти екологічного руху, декларуючи свої наміри щодо збереження унікальної рідної природи і маючи безпосереднє відношення до Міністерства екології, можуть ігнорувати елементарні норми українського законодавства, що регламентує порядок використання заповідних земель. А ще важче зрозуміти, чому діяльність такого напівлегального табору, розташованого на унікальному узбережжі, патронується чиновниками. І чим їх дії відрізняються від дій чиновників Очаківської РДА, що на сьогодні вже оскаржені прокуратурою і визнані судом як незаконні?
Зрештою, учасники АТО та діти захисників можуть відновлювати здоров’я і в інших куточках приморської України, де клімат зовсім не відрізняється від клімату заповідних територій, проте є всі належні для цього санітарні умови. До того ж, декларуючи подібний рівень опікування долею та здоров’ям наших захисників, державі можливо варто було б потурбуватись про функціонування біля моря стаціонарного та цілорічно діючого закладу, який можна було б відкрити в Очакові. До речі, територія покинутого і занедбаного колишнього військового шпиталю, що належить Міністерству Оборони України, підходить для цього якнайкраще.
Н. Заборова
Газета “Очаків” №24 від 2.06.2017